Головна Новини На Тернопільщині чоловік збудував нердинарну теплицю зі скляних пляшок

На Тернопільщині чоловік збудував нердинарну теплицю зі скляних пляшок

Бориса Чернюка у рідному Кременці та й далеко за його межами знають як талановитого майстра лозоплетіння. Колекція його виробів вражає кількістю і розмаїттям. Це і крісла-гойдалки, дивани, столи, колиски, великодні корзини, кашпо, капелюхи, вази. Кілька років тому у Бориса Васильовича з’явилося ще одне захоплення – він став всерйоз вирощувати помідори. Для цього навіть збудував досить оригінальну теплицю – замість плівки використав нестандартний будівельний матеріал – скляні пляшки, пише Сільський господар плюс.

ПОМІДОРИ – ПОЗА КОНКУРЕНЦІЄЮ

– Я дуже люблю помідори, тому їх і вирощую, – розпочав нашу розмову Борис Чернюк. – А от огірки мені не смакують, тому я їх не сію. Ну, хіба кілька насінин кину у землю. Але це так – для розмаїття. Ще можу кілька кущів перцю посадити. Головні ж мешканці моїх теплиць – це помідори. Найбільше люблю ласувати ними у свіжому вигляді. Але й мариную багато. У банку кидаю плоди всіляких кольорів: червоні, жовті, коричневі, зелені. Тому й вирощую різноманітні сорти. У мене їх майже два десятки, а то й більше. Дещо з насіння купую у магазині. Маю також і своє. Саджу по три рослини кожного сорту. Спостерігаю за ними. Ті, які найбільше сподобалися, висаджую наступного сезону.

За помідорну справу Борис Васильович узявся шість років тому. Вирощувати томати вирішив у теплиці, яку ще будував його батько.

– Це була добротна дерев’яна теплиця під плівкою, та на мою думку трохи завелика, – розповідає чоловік. – Мала вона три з половиною метра ширини і вісім метрів довжини. Я вирішив її дещо вкоротити. На звільненому місці надумав звести будиночок – власну виставкову залу для демонстрації виробів із лози. Зрозуміло, що ця споруда мала бути не звичайна. Тоді я згадав, що колись в інтернеті бачив світлини будинку зі скляних пляшок. Це мене зацікавило і я вирішив збудувати й собі такий.

ТАРУ ШУКАВ НА СМІТНИКАХ

Не гаючи часу, Борис Васильович одразу взявся до роботи. Він із тих людей, які ніколи не відкладають свій задум у довгий ящик.

– Найперше почав збирати пляшки: трохи люди допомагали, а бувало, що по смітниках ходив, – зізнається майстер. – Спочатку я трохи соромився цього, але іншого виходу у мене не було. Збирав пляшки з-під горілки, пива, води, різні за об’ємом, кольором і формою. Загалом для цієї споруди, висота якої чотири метри, використав понад пʼять тисяч пляшок. Будував її майже так само, як із цегли. Спочатку заклав фундамент, з чотирьох сторін встановив металеві труби, вгорі їх міцно скріпив. Далі щільно одна до одної, денцем назовні почав викладати пляшки, заливаючи кожен ряд розчином цементу. В підсумку я досяг енергозберігального ефекту: утворена пляшками повітряна подушка у стінах, наче термос, утримує в будівлі прохолоду влітку, а тепло – взимку. Щоправда, у зимовий період моя теплиця пустує, працювати у ній я розпочинаю навесні. Крім того, у пляшки я ще заливаю воду, яка під час нагрівання випаровується, створюючи в такий спосіб парниковий ефект.

У скляному будинку господар встановив вісім старих вікон із дерев’яними рамами. Знайомі викидали їх, бо вже відслужили свій термін. Так Борис Васильович дав вікнам друге життя, а згодом зробив каркас даху.

– Будівництво забрало у мене два місяці безперервної і наполегливої праці, – каже чоловік. – Коли вже все було практично готово, в один момент у мене визріла ідея перетворити цей будинок у теплицю і вирощувати у ній помідори. Усі умови для цього були: світло, тепло, вологість. Залишилося лише накрити дах плівкою. З цим я теж швидко впорався. Наступної весни я вже висаджував тут томатні кущі.

НАЙКРАЩЕ НАПУВАТИ ДОЩІВКОЮ

Тепер у Бориса Чернюка дві теплиці: одна – дерев’яна під плівкою, друга – зі скляних пляшок. Щороку господар збирає тут щедрі врожаї улюблених овочів. Якихось особливих секретів, каже, не має. Насіння висіває наприкінці січня. Використовує тільки голландські сорти. Перш, ніж кинути насіння у ґрунт, вимочує його, а каструлю добре прожарює на вогні, щоби земля у ній була теплою. Ґрунт у теплиці під розсаду теж готує завчасно. Старанно перекопує його і вносить солому. Завдяки цьому земля добре прогрівається. Крім того, у кожну ямку кидає кінський гній.

– Я ще й кроликів вирощую, то й із них маю зиск у теплиці, – каже господар. – Раніше кролячий послід вносив під корінь, а тепер посипаю ним міжряддя і добре поливаю водою. Лише дощовою! Для рослин вона найкраща. На моєму подвір’ї стоять великі ванни з дощівкою. Я в них вимочую лозу для своїх виробів. Потім цією водою напуваю помідори. Вони від того мають подвійну користь, бо завдяки лозі вода збагачується дубильними речовинами. Свої рослини нічим не обприскую. Обов’язково підв’язую їх, тому що це високорослі сорти, сягають двох або й більше метрів. Щоби зібрати врожай, мені доводиться вилазити на драбину.

Цього року помідори у Бориса Чернюка заплодоносили на два тижні раніше. Вродили вони дуже рясно. Вистачило, щоб і свіжими поласувати, і на зиму заготувати, і з ближніми поділитися.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА, Сільський господар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here