Свій перший цьогорічний урожай персиків зібрала нещодавно сім’я Шуб’яків із села Городниця Підволочиського району. Вісім років тому на противагу поширеній думці, що такі вибагливі до клімату абрикоси й персики у нашому краї не плодоносять, подружжя посадило у власному саду. І ось уже кілька років збирає хороші врожаї цих південних фруктів.
Тепер досвідчені господарі радо дають рекомендації іншим садівникам і продають молоді деревця, аби й вони плекали у себе сади та мали заняття не лише для душі, а й сімейного доходу. Якщо до садівництва підійти розумно, висадивши різні сорти вишень, черешень, яблунь, груш, слив, персиків та абрикосів, то плодоноситимуть вони поступово. Відповідно, збирати та реалізовувати продукцію не буде надто складно. Принаймні такий досвід мають наші співрозмовники. Наразі вони уже впорались із збором вишень та черешень, а тепер займаються персиками. На підході дозрівання алича, сливи, а за ними – ранні сорти яблук. Загалом, у саду площею у два гектари вони вирощують більше 10 сортів вишень і черешень, понад 50 – яблунь, 30 – груш, 25 – абрикосів і 28 – персиків. Окрім того, тут ростуть також шовковиця, аґрус, смородина та порічки. А на окремій площі (понад гектар) достигає малина, збір якої ось-ось розпочнеться.
До речі, усі фрукти та ягоди сім’я намагається виростити максимально екологічними. Наприклад, підживлюють дерева органічними добривами й розчином кропиви. На зиму, щоби зайці їх не нищили, дерева майже повністю скроплюють розчином мідного купоросу. Іншими, але нешкідливими для бджіл препаратами, кроплять рослини від попелиці й задля запобігання кучерявості листя. Такий дбайливий догляд за садом у поєднанні з любов’ю до нього є результатом щедрого плодоношення. Хоча, насправді, надзвичайно важливо, які сорти дерев і кущів ростуть у саду.
– На виборі сорту я б не радила економити, – каже Ольга Шуб’як. – Тому для себе завжди обираю не найдешевші щепи, а ті, які дають найкращі плоди. І купую молоді дерева лише у перевірених людей.
Результат такого підходу до садівництва сім’я має очевидний. Якщо у них плодоносить вишня, то велика, відбірна і надзвичайно солодка, якщо малина, то теж велика, солодка і така, яка добре транспортується. Так само з персиками, абрикосами й іншими плодами. До речі, ці дерева потребують менше догляду, ніж звичні нам яблуні та груші та й плодоносять не гірше. Скажімо, минулого року з п’яти дерев абрикосів вдалося зібрати 300 кілограмів якісних фруктів. Хоча, урожайність завжди різна і залежить від багатьох чинників. Незважаючи на те, що канадські сорти персиків і абрикосів витримують навіть тридцятиградусний мороз, їм шкодять різкі перепади температур. Так було минулої зими.
– При високій температурі у дерев розпочинався сокорух, а при низькій – зупинявся, – скаржиться Ольга Василівна. – Через це абрикоси цьогоріч зародили погано. А от на персики природні умови сильно не вплинули й вони зародили краще. Натомість, хорошим має бути врожай слив і яблук, які цього року, як і ягоди, дозрівають значно швидше, ніж у минулі роки.
– Зважаючи на свій вік, ми вже не дуже хочемо займатися зимовими сортами яблук, – розповідає жінка, – адже їх треба заносити на зберігання в льох, потім вивозити на ринок. Тому переходимо на ранні сорти яблук, сливи, персики та абрикоси, які відразу ж реалізуємо.
А втім, роботи господарям вистачає. Вони працюють важко від весни до осені. Хоч їм інколи й допомагають сусіди та родичі, вони все одно самі просапують, кроплять та обрізають дерева, самі збирають та реалізовують врожаї. Але задоволені з того, що працюють на своїй землі.
Любов ТИМЧУК
