На власній міні-племінній фермі в селі Слобідка Козівського району 21-річний Олег Сисак розводить унікальні породи кролів – бельгійського велетня і віденського голубого.
Сам собі директор і ветеринар
Олег – студент Тернопільського національного економічного університету. З фермою у ста кролів він порається самотужки. Хлопець сам собі і директор, і бухгалтер, і продавець-консультант, і навіть ветеринар. А почалося все ще дев’ять років тому, коли дідусь подарував онукові вітчизняних кролів. Згодом юнак почав відвідувати спеціалізовані виставки. На одну з них Олег запросив і свого батька. Тоді ж і придбав першого породистого кроля, за якого виклав 500 гривень. «Спочатку тато не дуже поділяв мого захоплення, а коли почув таку суму, то відмовляв мене від цієї затії, – пригадує хлопець. – Утім, коли ближче познайомився із вуханями, то й сам захопився цією справою. Тепер за елітного кроля-іноземця він готовий віддати значно більші суми», пише Сільський господар плюс
«Бельгійця» зустрічають по вухах
Якщо раніше вітчизняних кролів хлопець вирощував на забій, то після відвідин спеціалізованих виставок вирішив, що цікавіше, та й до того ж прибутковіше, розводити різноманітні породи. Першими на його фермі оселилися кролики Полтавське срібло та Рекс кількох окрасів. Нині ж молодий господар утримує вуханів двох порід: віденський блакитний та бельгійський велетень сірого, жовтого, голубого і сіро-голубого окрасів. Останні, до речі, хлопець привіз цієї весни з Голландії. Вже кілька років Олег підтримує дружні зв’язки із тамтешнім кролеводом Гервіном Райндсеном. Також слобідський господар нещодавно побував у гостях в німецьких та голландських кролеводів і придбав кілька вуханів.
– Бельгійські велетні вразили мене передусім своїм зовнішнім виглядом, – розповідає хлопець. – У них масивна голова та сильні лапи. Але найбільша краса – велетенські вуха. Вважається, що чим довші вуха – тим міцніший кріль. З шестидесятиденного віку ці тварини щомісяця набирають до півтора кілограма ваги і в півтора-два роки можуть заважити п’ятнадцять кілограмів.
А от віденська блакитна порода особлива тим, що її кролиці – надзвичайно турботливі мами. Вони із задоволенням виплекають і вигодують не лише своїх діток, а й бельгійських кроликів.
Без капусти і полину
Олег Сисак розповідає, що догляд за кролями-іноземцями такий самий, як і вітчизняними. Своїх чотирилапих улюбленців хлопець цілий рік годує сіном із люцерни і конюшини, зерносумішшю, до складу якої входить ячмінь, овес, пшениця, кукурудза і соняшник, та гранульованим кормом «Кремікс», який містить цілий комплекс необхідних вітамінів.
Щоб зберегти поголів’я, Олег рекомендує вчасно (починаючи з 45-го дня життя і кожних три чи шість місяців) проводити вакцинацію від основних кролячих недуг: міксоматозу та «геморогічки». Двічі на рік – восени і навесні – дезінфікувати клітки спеціальними препаратами, які вбивають бактерії та віруси, але не шкодять тваринам.
Від спеки порятує лід
– Кролі дуже важко переносять спеку, – каже господар, – тож варто подбати про те, щоб у приміщенні була добра вентиляція. Влітку охолоджую тварин за допомогою льоду. Півтора літрову пластикову пляшку звечора наповнюю водою і поміщаю у морозильну камеру. В обід, коли сильна спека, ставлю пляшку у клітку. Також варто знати, що бельгійські велетні добре почуваються лише на рівній підлозі, встеленій густим шаром соломи. На сітчастій поверхні чи рейках тварини можуть травмувати лапки, які потім важко лікувати. Упродовж доби кролі випивають до півтора літра рідини, тож у клітці завжди повинна бути чиста вода.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА
