Головна Новини На Тернопільщині занепадає єдиний державний кінний завод на Західній Україні

На Тернопільщині занепадає єдиний державний кінний завод на Західній Україні

На Тернопільщині занепадає єдиний державний кінний завод на Західній Україні. Колись тут вирощували світових чемпіонів. Та нині підприємство – банкрут. Аби вижити, тварин доводиться спродувати за безцінь. Конярі і зоотехніки просять про допомогу, бо не в силах бачити, як страждають коні. Наші журналісти побували на заводі.

Пряма спина, широкі груди і м’язисті кінцівки. Це Бодрий, чистокровний представник української верхової породи. Аби вивести таких коней, кращим селекціонерам знадобився не один рік.

“Менше за нього, як 80-90 тисяч я б не просив. І це ще можна сказати по дешовці. Він прекрасних лошат дає – як для конкуру, так і для виїздки”, – говорить Микола Калецький, коняр.

Українська верхова дала чотирьох олімпійських чемпіонів. Одним із них міг би стати і ось цей кінь. У Хуторка прекрасний родовід. Щодня його вигулюють на подвір’ї кінного заводу.

Однак подвір’я і стайні – все, що залишилося від колись перспективного кінного заводу. Нині державне підприємство банкрот. Коней довелося розпродувати.

“У нас залишилося 40 голів племінних коней, які, виявляється, нікому непотрібні. Це залишилися державні коні. І коні залишилися, практично, без землі. І щоб зараз взяти підприємця, який би погодився утримувати ці коні, без землі ніхто не хоче брати”, – говорить Марія Жежер, зоотехнік.

Вільної землі в селі немає – пояснює сільський голова.

“Всю землю розпаювали. Землі нема. Земля, щоб виділити якісь площі, – в нас нема ні землі запасу, нічого”, – говорить Петро Головацький, сільський голова Нагірянки.

Годують цих красенів привезеним сіном і вівсом. Харчів обмаль. Тож допомагають місцеві жителі.

“Це з людських городів попривозили кукурудзянку хлопці наші, і отак їх підгодовують. З людських городів беруть і самі забирають”.

Проблеми на підприємстві і з зарплатнею. Аби зекономити, скоротили ветеринара, тренерів і ковалів.

“Нам дуже мало платять, частково платять заробітну плату. Он 2000 нам виплатили за серпень, а тепер за вересень привезли 2000”, – говорить Тамара Зібрівська, працівниця ДП “Ягільницький кінний завод”.

Керівник заводу всі проблеми називає перебільшенням. Мовляв, підприємство, дійсно, не в найкращому стані. Однак критичної ситуації – немає.

“Те, що вони розказують, нехай покажуть – скільки є сіна і скільки соломи. Плюс є овес, який вони, так само, получають. Те, що вони не мають що додому взяти, – це так. А для коней все є”, – говорить Анатолій Окряк, арбітражний керуючий ДП “Ягільницький кінний завод”.

Та робітники кажуть – зиму тварини не переживуть.

“Я просто буду плакати за тобою. Бо не буде цього коня – і мене тут не треба”.

podrobnosti.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here