Головна Новини На території Волочиського району діяла група ОУН УПА

На території Волочиського району діяла група ОУН УПА

Сьогодні таємнича тема ОУН УПА про яку десятиліттями замовчували і приховували і не велось жодної роботи у цьому напрямку. Я спробую зібрати ті крихти інформації які виплили з моменту незалежності україни і якимось чином їх систематизувати , – пише Андрій Майхер.
Почнемо з загальної інформації що і як де відбувалось адже багато людей не розуміють цих важливих моментів. Організація Українських Націоналістів на початку війни 29 липня 1941 року вперше відбулось засідання екзекутиву ОУН Кам’янець – Подільської області, де були присутні Козак Микола, Притуляк Денис , Зброжик Володимир, Лисяк Олег, Фриз Микола , Орхімович Теодосій. За результатами вирішено розбудовувати господарську мережу та створювати організаційну мережу, яка б сприяла боротьбі за самостійну соборну Українську державу.
Національна самосвідомість жителів надзбруччя працювала на випередження і у 1940 році на відомій криївці Стінка вже починає діяти штаб. Дане рішення випереджало свій час, що дало пізніше свої результати.
Офіційно організаційна структура УПА поділялась на УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь та УПА-Схід. Хмельницька область офіційно наче підпорядковувалась до УПА-Південь, але насправді у ході боротьби все підпорядковувалось до ВО-3 «Лисоня» — воєнна округа Української повстанської армії, частина оперативної групи УПА-Захід, яка охоплювала на 1944 рік територію Тернопільщини без Кременецького району, але включала Рогатинський район Станіславщини. Ми можемо чітко проаналізувати діяльність УПА ВО-Лисоня саме на теренах Волочиського району.
Структура на літо 1945 — літо 1947 рр.
Восени 1945 року група «Лисоня» нараховувала 12 сотень (за стандартом в кожній по 163 вояки, але бойові сотні до літа 1944 мали 180–200 вояків, від осені 1944 — переважно по 100–130, а в 1946–1949 — вже тільки 50-70 вояків). Сотні з 1946 називались «відділами».
Сама воєнна округа Лисоня № 3 з літа 1945 до літа 1947 поділялася на тактичні відтинки:
Командир ВО — «Бондаренко» (Якубовський Володимир) (пом.17 червня 1947),
Осип Безпалько-«Остап» (17 червня 1947-пом.3 серпня 1947).
Важливим моментом потрібно відзначити, що під кінець війни Тактичний відтинок ТВ-19 «Камінець» вже підпорядковувався Лисоні, офіційно називався: 19-й (Кам’янець-Подільський) Тактичний відтинок (ТВ-19 «Камінець») — командир: «Довбня», «Чубчик» (Кедюлич Іван):
Відділ спеціального призначення — сотенний «Кий»-Гіммельрайх Кость, заст. «Костенко»-Сенів Юрко[4]. Розділений влітку 1945:
Сотня «Костенка» (Сенів Юрко);
Група передана «Гордієнку» (Яцишин Іван).
В складі ВО-3 «Лисоня» в серпні 1944 р. діяло 2700 повстанців, а в червень 1945 р. діяло 1700 повстанців.
Щодо активної підтримки УПА на теренах району то можна розділити на два відрізки, це північ центром якого було село Щаснівка. Також активно УПА підтримували у Авратині, Вочківцях, Ожигівцях, та на сході району у селі Пахутинці.
Найбільшим і найактивнішим угрупуванням було на півдні Волочиського району по Селах Голохвасти (Поляни), Канівка, Тарноруда, Постолівка, Зайчики, Ріпна. На сьогодні зникле Тарнорудська слобода (Дзержинське). Серед фактів відомо, що у Тарноруді діяв на постійній основі осередок у кількості 10 чоловік, але не озброєних. По розповідях місцевих жителів Полян є інформація що на Морозівці теж існувала криївка і сховок.
Щодо Канівки то там діяльність УПА була досить активною і зберігся опис одного з боїв під командуванням Саблюка. В с. Канівка недалеко Збруча відділ окружили німці на відкритому терені. О год. 10 ранку німці почали наступ в силі 300 СС-ів. Наступали три рази, все були відбиті. Німцям прибула підмога. О 3 год. пополудні німці поновили наступ в силі коло 1500 чол., 3 танки та різної тяжкої зброї. Повстанці мусіливідступити. Німці втратили 70 вбитих, 200 поранених; повстанці – 4 вбитих і 2 поранених. В цьому часі Саблюк відступає через Кам’янець-Подільську область в Тернопільську обл. і затримується в Бережанщині. Ці події відбувались у жовтні 1943 року.
Наступні факти задокументовані йдуть з Тарноруди і їх насправді є не один і всі різняться. Отже 18 лютого 1944 року мовою оригіналу: По Збруч восстановлена австро-венгерская граница, строится линия обороны. Подволочиске [Підволочиськ], Волочиске [Волочиськ], Скалате, Тарноруде, Сатановке [Сатанівка] и в пунктах вдоль границ.
На железной дороге и шоссе Тарнополь–Проскуров [Тернопіль– Проскурів] непрерывное круглосуточное движение, небольшие гарнизоны. Выслали разведку [в] сатановские леса, по возвращении перебросим туда. Сообщите об этом Андрееву и их координаты. 18.02.1944 г. Мясников, Дьяченко.
Активність УПА в надзбруччі була дуже високою ось коротко про бої повстанця Славко який був районовий референт СБ, брав участь і відзначився у таких боях (якими часто сам керував) і сутичками з ворогом:
В липні 1944 р. в с. Рожиська, Підволочиського району, 5 повстанців окружили хату, в якій квартирував офіцер з НКВД. Большевика ліквідували.
8 листопада 1944 року на полях під селом Турівка, Підволочиського району, на 40 повстанців, які в той час вправлялись, наскочило 300 большевиків. Нав’язався запеклий нерівний бій. Повстанці змушені були відступати. При відступі впав районовий провідник Лобода. Команду перебрав Славко та вміло випровадив повстанців з окруження. Впало 4 повстанців, большевиків – невідомо.
В грудні 1944 року в с. Тарноруда, Кам’янець – Подільської области, повстанці під проводом Славка розбили станицю стрибків та знищили колгосп.
В січні 1945 р. в с. Іванівка, Підволочиського району, зловив живим капітана ЧА. Здобув 1 ППС і 1 наган.
В березні 1945 р. в с. Рожиськ, Підволочиського району, разом з другим повстанцем окружений большевиками в хаті, вирвався з окруження. Другий повстанець був ранений в ногу.

Я будучи малим запамятав одну історію яку мені мій дід розказав, що у Тарноруді були упівці і мали бій з НКВДистами, я знайшов документальне підтвердження цього моменту аж нещодавно.
У відповідь на заходи влади щодо насильного залучення доколгоспного будівництва підпілля ОУН провело низку пропагандивних та збройних акцій. Поблизу с. Кадиївці відбувся бій з підрозділами НКВС, внаслідок якого група пере дислокувалася в Тернопільську обл., а 12 січня звідти в с. Тарноруда Волочиського р-ну прибула боївка, за офіційними даними влади – 120–130 осіб, якій вдалося вилучити зі збірного пункту 5 т пшениці, 2 биків та 19 свиней із колгоспу. В лютому 1945 р. На території Волочиського району діла група у кількості 130 чоловік, що становили реальну бойову одиницю.
Ще одним цікавим фактом є історія пов’язана з вишкілом У грудні 1944 року понад 200 молодих повстанців проводили вишкіл на місці колишнього Тарнорудськ-Рожиського летовища там стояв в час боїв за Тернопіль авіаполк під проводом старшин. НКВД дізнавшись організували гарнізони, на чолі з капітаном Парфьоновим, енкаведисти, міліціонери та стрибки. Вони прагнули оточити повстанців, однак ті також були попереджені та відступали до села. Частина енкаведистів була на конях, тож вони почали наздоганяти повстанців, У сутичці загинув Луб’янецький, що мав псевдо “Лобода”.
Ще одна історія пов’язана з моментом ціни таємниці та іменем Івана Конопацького. Восени 1944 року повстанці забрали з собою Івана Конопацького, якого більшовики поставили секретарем сільради. Він не був здатний до фізичної праці, бо під час пожежі був дуже обпечений. Ледве лікарі його виходили. Влітку хлопець ходив у рукавицях, бо сонце обпікало обгорілі руки, які ледве затягнулися шкірою.
В суворих зимових умовах він ще більше мучився в лісі. Нарешті з кількома іншими вирішив втекти додому. Але порушив військову присягу. Тим підписав собі вирок. Повстанці не були певні, що він не видасть НКВД їхніх таємниць. Хоч Іван сидів у хаті і ні з ким не спілкувався, однієї ночі його забрали. Двоюрідна сестра Розалія Соха згадує, що в лютому з Тарноруди повідомили, що знайдено кілька тіл у Збручі. Вона їздила дивитися. Бачила два жіночі і два чоловічі трупи. Тіло Івана впізнала по сорочці і ґудзиках. На шиї мав зашморг. Всі тіла були поховані на цвинтарі в Тарноруді. На жаль мені не вдалось ідентифікувати це захоронення на Тарнорудському некрополі.
Діяльність УПА також велась і в околицях Волочиська у 1944 році СБ зорганізували криївку в полях біля села Мислова. Велась боротьба і після 1945 року СБ ОУН знешкодило серед інших: 19.11. 1947 с. Іванівка – агент МВД Єфімов 27.09.1947 с. Староміщина – агент Бірюков. 22. 09.1947 с. Зарубинці – голову колгоспу Калиту 13.10.1947 с. Росохуватець – дільничного Пожарського. Велась і звичайно контрпропаганда – з звітів СБ ОУН за жовтень 1948 року 2.10.1948 – с. Воробіївка, двоє озброєних цивільних, що видавали себе за повстанців пограбували кооперативний магазин відібрали 480 руб та кілька літрів вина, така недалека і примітивна.
Як бачимо СБ ОУН добре володіла ситуацією на терені завдяки потужній агентурній сітці та добре поставленій системі зв’язку на теренах Волочиського та Підволочиських районів. Серед цікавих і не до кінця досліджених фактів є історія угрупування яке було створено у травні 1944 р. в районі лісів Сатанів-Городниця (база – с.Гостра Могила) був сформований новий курінь понад 500 чоловік. Звідси курінь рушив на Шумські ліси. В його складі діяло багато наших земляків з Волочиського районів а саме надзбручанських сіл. Одним з останніх фактів про УПА був бій в селі Рожиськ що навпроти Тарноруди, у 1948 році в засідку попали два повстанці – Коник та невідомий, що прийняли нерівний бій в хаті Марії Маламон, арешти по селах тривали від 1944 року до 50-го.

На кінець я хочу подати кілька імен людей, що були арештовані з Тарноруди за діяльність або підозру в ОУН, УПА.
Бжеско Йосип Франкович, 1904 р., с. Тарноруда, освіта 3 кл. Заарештований 04.11.1940 р. Скалатським РВ НКВС (ст. 54-1, 54-10 КК УРСР). Засуджений 31.01.1941 р. Терноп. облсудом на 10 р. ВТТ з конфіскацією майна і 3 р. позбавлення прав. Страчений 28.06.1941 р. в тюрмі м. Тернопіль. Реабілітований 03.06.1993 р. (14114-П).
Гіпнеровський Іван Степанович, 1900 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Проживав у м. Дніпропетровськ. Чавунник заводу машинного устаткування. Заарештований і згідно з постановою наркома НКВС і прокурора СРСР від 20.09.1937 р. розстріляний 29.09.1937 р. Реабілітований 21.09.1989 р.
Ґрунтковський Антон Іванович, 1898 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Заарештований 11.02.1934 р. Волочиським прикордонним загоном під час переходу державного кордону в СРСР (ст. 54-6 КК УСРР). Згідно з постановою “трійки” при колегії ОДПУ СРСР від 26.02.1934 р. ув’язнений на 5 р. в ВТТ. Перебував у Сибтабі, від 24.05.1937 р. – у ВТТ в м. Воркута (нині Республіка Комі, РФ). Загинув в ув’язненні 12.02.1939 р. Реабілітований 1993 р.
Лукасевич Іван Филимонович, 1917 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Заарештований 23.05.1944 р. Підволочиським РВ НКДБ (ст. 54-1а, 54- 11 КК УРСР). Вояк УПА. Засуджений 04.01.1945 р. ВТ військ МВС у Терноп. обл. на 20 р. каторжних робіт з конфіскацією майна і 5 р. позбавлення прав. Звільнений 29.09.1955 р. Проживав у м. Тернопіль. Реабілітований 03.12.1965 р. (3808-П).
Реус Степан Йосипович, 1892 р., с. Тарноруда, освіта середня. Проживав у смт Сатанів, нині Городоцького р-ну Хмельницької. Старший лісівник районного земельного відділу. Заарештований 18.07.1937 р. Сатанівським РВ НКВС (ст. 54-6, 54-7 КК УРСР). Згідно з постановою наркома НКВС і прокурора СРСР від 10.10.1937 р. розстріляний 17.10.1937 р. у м. Проскурів (нині Хмельницький). Реабілітований 21.01.1958 р.
Реус Фелікс Ілліч, 1896 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Проживав у с. Мельниківці, нині Немирівського р-ну Вінницької обл. Завгосп колгоспу. Заарештований 05.01.1938 р. Немирівським РВ НКВС (ст. 54-1а, 54-6 КК УРСР). Згідно з постановою наркома НКВС і прокурора СРСР від 08.02.1938 р. розстріляний у 07.03.1938 р. м. Вінниця. Реабілітований 1957 р.
Скорбінський Станіслав Йосипович, 1905 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Заарештований 27.07.1930 р. Волочиським прикордонним загоном під час переходу державного кордону в СРСР (ст. 54-6, 80 КК УРСР). Згідно з постановою “трійки” при колегії ДПУ УСРР від 09.10.1930 р. розстріляний у м. Проскурів (нині Хмельницький). Реабілітований 30.10.1989 р. (22983-П).
Яловий Теодор Євстахійович, 1900 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Заарештований 13.07.1946 р. Підволочиським РВ МВС (ст. 54-1а КК УРСР). Станичний ОУН, псевдо “Степ”. Засуджений 05.10.1946 р. ВТ військ МВС у Терноп. обл. на 10 р. ВТТ з конфіскацією майна і 5 р. позбавлення прав. Загинув в ув’язненні за невідомих обставин. Реабілітований 13.08.1992 р. (12037-П).
Яловий Федір Степанович, 1900 р., с. Тарноруда, освіта початкова. Заарештований 25.07.1946 р. Підволочиським РВ МВС (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР). Станичний ОУН. Засуджений 05.10.1946 р. ВТ військ МВС у Терноп. обл. на 10 р. ВТТ з конфіскацією майна. Звільнений 31.03.1956 р. Реабілітований 28.04.1993 р. (12037-П).
У 1946 році був наказ всім повстанцям перейти в підпілля. Дуже було тяжко тому, що війна закінчилась і москалі кинули армію проти повстанців. Почалися великі облави, прийшлося повстанцям ховатися по бункерах. Ось я коротко розказав про ті факти діяльності УПА на теренах Волочиського району. Якщо хтось має якісь дані буду радий дізнатись особливо з тих місць про які мені мало що відомо.

P.S. Прошу поширити цей пост максимально щоб більше людей дізналось про цю сторінку нашої історії.