Дискусії навколо викладання у школах «Основ християнської етики» не стихають. Так, одна із політичних партій організувала обласний круглий стіл з цього приводу, щоб обговорити, які є проблеми з викладанням цього курсу, і як їх можна вирішити. До участі запросили викладачів тернопільських шкіл, представників обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та тих, хто не хоче, щоб християнську етику відміняли у школах. Була представлена і позиція протилежна – тих, хто виступає за її відміну. Оскільки було представлено дві протилежні точки зору, то дискусія вийшла цікавою.

  • Дуже часто люди ототожнюють християнську етику та релігію, – каже Андрій Стець, викладач тернопільської школи №11. – Християнська етика – це не викладання релігії. Це наука про добро і зло на основі християнських цінностей. Без релігійних цінностей вона не може бути, тому що саме вони є мірилом добра і зла, які дають можливість відрізнити одне від іншого. Якщо ми захочемо поміряти довжину чогось, то візьмемо метр. І цим метром у християнській етиці є Божі заповіді. Тому виключити абсолютно християнські цінності неможливо. Щодо Конституції, то у ній також присутні християнські цінності. У преамбулі до Конституції сказано, що Верховна Рада України приймає Конституцію, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом. Курс християнської етики складений так, що він не повинен викликати ніякого заперечення у всіх авраамічних релігіях: християнстві, ісламі, юдаїзмі. Всі ці три релігії базуються на Божих заповідях. Мої уроки, наприклад, відвідували і відвідують представники релігійних сект, які з цікавістю вивчали курс. Християнська етика – це основний предмет, який займається вихованням дітей у школі.

Присутні фахівці від освіти зазначили також на інших проблемах, які виникають у зв’язку із викладанням основ християнської етики. Йдеться про те, що немає спеціально підготовлених вчителів цього предмету і їх викладають і фізики, і хіміки, і літетатуроведи. Хоча певні аспекти все-таки регламентовані і за їх дотриманням повинні слідкувати в кожній школі.

  • У стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки є чітко вказано, що основними складовими національно-патріотичного виховання є, в тому числі, і духовно-моральне виховання, – каже Оксана Куриш, методист Тернопільського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Тобто, ми маємо установчий документ, який нас зобов’язує працювати на духовно-моральні цінності наших дітей. Школа – це живий організм, це люди, які можуть, хочуть, зобов’язані приходити на уроки, виконувати свою роботу. Щодо розкладу, то він має бути побудований за санітарно-гігієнічними правилами, але не все вдається гладко, тому урок випадає і першим, і останнім, і так є з кожним предметом, бо кожна школа має свої умови і обставини. Друге правило, яке є – це батьки мають написати заяву про те, що вони хочуть, щоб дитина відвідувала урок християнської етики. Такі заяви мають бути в кожній школі у директора чи завуча. Відсоток батьків, які не хочуть, щоб їхні діти відвідували ці уроки дуже низький. На нашій практиці з 1992 року це були одиниці. У таких випадках дитина має бути обов’язково під наглядом педагога, наприклад, перебувати на іншому уроці в паралельному класі. Адміністрація школи має подбати, щоб дитина була під педагогічним наглядом, була зайнята. Це все є регламентовано та обговорено.

Вислухали присутні і точку зору тієї категорії тернополян, які виступають за відміну уроків християнської етики.

  • Я родом з Львівської області, прожила весь час в Львівській і Тернопільській областях, – каже Христина Біла, представник громадської організації «Файне місто». – Я маю двоє дітей і не хотіла б, щоб вони відвідували уроки християнської етики у школі. Питання цінностей дуже важливе і кожна сім’я має власні цінності, і вона вправі вибирати яким чином, і як виховувати своїх дітей, які цінності їм прививати і передавати. Є конвенція ООН про права людей і треба розуміти, що цінності – це дуже внутрішнє, особисте і важливе для кожної людини. Коли навколо якоїсь ідеї є однодумці і їх більшість, то цій більшості властиво думати, що вини праві і їхня правда – єдина істина. З таким успіхом країна може стати тоталітарною з певною панівною ідеологією. Це одне. Є ще питання у наповненні курсу. Не є секретом, що це у більшій мірі катехизис, а не основи християнської етики. Я вважаю, що дуже добре знати релігію різних країн світу, історію, філософію – це розширює світогляд. Та питання добра і зла є доволі складним, філософським і ніколи не буде вирішеним остаточно, тому треба, щоб їх викладали відповідно підготовлені кадри. Християнська етика чи релігієзнавство не має перетворюватися на навчання релігійних християнських практик, підготовки до першого причастя та вивчення молитви. Такі факти треба відслідковувати і реагувати на них , а не говорити про те, що зібралася купка людей, яка намагається сіяти розбрат.

Після тривалого обговорення організатори заходу запропонували присутнім проект резолюції «Якими мають бути «Основи християнської етики» у школах?» зі своїми пропозиціями. До проекту внесуть правки, напрацьовані в ході дискусії та оприлюднять тут. Після чого триватиме обговорення ще в соціальній мережі, і тоді резолюцію передадуть в управління освіти, професійні товариства, настоятелям церков, викладачам, громадським організаціям, політичним партіям.

Категорії: Новини

Теги:

Loading...

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: