Головна Новини Мелодії весняного поля і порятований «Лорд»

Мелодії весняного поля і порятований «Лорд»

Мальовниче село Чернихів Зборівського району. Тут настільки живописні місця, що хочеться знову повернутися, аби очі вбирали красоти місцевості, а серце відкривалося назустріч сонцю новонародженого дня. Мабуть, вгадавши мій настрій, керівник місцевого фермерського господарства «Софія А» Василь Алексевич сказав, що задумується над перспективою облаштування тут відпочинкової зони, пише Сільський господар плюс.

А відчуття прекрасного Василю Ярославовичу не позичати. Щоб у цьому переконатися, варто лише пройтися територією господарства. Усюди акуратно викладені плиткою доріжки, огорожі закривають ялини або туї. В адміністративному приміщенні, яке облаштували в колишній колгоспній кузні, звісно, перебудованій і розширеній, уже з порога не відчуваєш того канцелярсько-рутинного духу, який загалом звичний для подібних контор. Тут усе по-іншому. Одразу потрапляєш в етнокімнату – своєрідний музей, в експозиції якого не тільки відзнаки господарства, а й численні рукотвори, які господар вважає своїми оберегами.
Фермерському господарству «Софія А» з часу заснування виповнилося десять літ, сповнених турбот і невпинного просування вперед. Цей агробізнес починався як сімейний і продовжує розвиватися в такому ж руслі, щоправда, освоюючи дедалі нові і нові формати діяльності.
Згадуючи перші кроки, голова господарства Василь Алексевич розповів, що починали з переробки сільськогосподарської продукції на млинах. Із 2007 року взялися за рільництво. Спершу господарювали лише на 15-ти гектарах. Потім взяли в оренду земельні паї і площі розширилися до 200 гектарів. Нині ж в орбіті «Софії А» 1300 га полів, що не тільки в Чернихові, а й в сусідніх Глядках, Висипівцях.
– Вирощуємо зернові, – сказав Василь Ярославович. – Також висіваємо соняшник, ріпак, сою, кукурудзу, гречку. У недалекому майбутньому думаю ще й городиною зайнятися – не стільки задля зиску, скільки для потреб господарства.
2020-й рік керівник охарактеризував як проблемний. По-перше, майже безсніжна зима і засуха на початку весни даються взнаки. По-друге, загальна економічна криза і пандемія коронавірусу теж можуть зіграти роль. Хоча у світі зростає попит на сільськогосподарську продукцію, але самостійно аграріям вийти на закордонні ринки непросто. Доводиться користуватися послугами зернотрейдерів, які уже й доправляють, скажімо, черняхівську пшеницю в порти. Собівартість продукції – це одне, а ринкове ціноутворення – інше. Справа лише за паритетом, який залежить від багатьох складових.
Коли за вікном шелестить дощ, ми радіємо затишку своїх осель. Для засіяного поля вода з неба – воістину благодать. Бо після дощу земля зеленіє першими сходами. Ось і соняшник «проклюнувся», порадувавши Василя Алексевича. Агроном господарства Роман Алексевич сказав, що з посівною цьогоріч впоралися за 5-6 днів. Потужна закордонного виробництва техніка дозволяє досягати високої продуктивності праці. Механізатори Михайло Баліцький і Михайло Шимків якраз поралися біля телескопічного навантажувача «Маніту», готуючи його до виходу в поле. Дрібну поломку усунули швидко і заходилися порядкувати біля протруювача насіння. Модернізували протруювач усілякими датчиками, продуктивним насосом, надали здатності рухатися автомеханічно.
Особлива гордість керівника «Софії А» – новозбудована сушарня для зерна. Дуже потужна, бо здатна упродовж доби, працюючи на дровах, що економніше, аніж газове опалення, впоратися із 150–200 т зерна. У планах пана Василя ще й встановлення неподалік власного мініелеватора – своєрідної об’ємної і високої бочки, здатної вмістити 500 тонн збіжжя. Резон у цьому чималий. Ціна щойно зібраного хліба одна, а через кілька місяців, особливо як приберегти до весни, зовсім інша. Оскільки цей рік, за оцінками експертів, не дозволяє надіятися на високі врожаї, то й, схоже, вартість аграрної продукції зростатиме.
Замислилися в «Софії А» (де головним бухгалтером дружина Василя Ярославовича – Софія Василівна – досвідчена фінансистка та берегиня роду) і над розвитком тваринництва. Уже збудували свинарник, де згодом утримуватимуть майже тисячу голів свиней. І курятник теж хочуть облаштувати, і зачин для власного кінзаводу створено. Жеребець «Лорд» – особлива гордість керівника господарства. Викупив його у попереднього власника, коли дізнався, що той хоче коня м’ясозаготівельникам продати. Для цього гривастого красеня уже споруджена конюшня, в якій передбачені місця і для майбутніх сусідів «Лорда».
А поки що – звичні будні і… клопоти. Полю потрібний догляд. Після зими з гризунами довелося «воювати», тепер треба протистояти можливим грибковим ураженням сходів. Загалом в усіх, хто працює на землі, проблеми спільні. Керівник фермерського господарства «Агрос-98» Петро Михайлинин обробляє 50-гектарну площу. А навідався до давнього друга Василя Алексевича за порадою. Поєднує обох чоловіків не тільки бізнес, а й спільне захоплення музикою. Василь Ярославович присів за піаніно. Руки на біло-чорних клавішах – і полинула бентежна мелодія, передаючи весняний настрій, свіжий запах поля, високу блакить неба…
Галина СІРА
Фото Ігоря НОВОСЯДЛОГО

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here