Ось зачин газетної публікації «Голосу народу» «родом» з 1991 року, номер датований 10 грудня. «Днина видалася імлисто-сивою, мокрою і туманною, дорога – липкою, слизькою і навіть небезпечною. Словом, заохочення до мандрівок було мало. А ці прості сільські жінки-трудівниці (наймолодшій – близько п’ятдесяти, найстаршій – далеко за сімдесят), облишивши власну господарку, цілу в’язанку всіляких клопотів, зумовлених сезоном передзим’я, із звичним гомоном заповнювали салон автобуса. Сьогодні – благодійна поїздка у Коропецьку школу-інтернат для дітей-сиріт. Уже третя. На відміну від двох попередніх, проходитиме вона під Божим благословенням – у гості до сиріт разом із союзянками їде священник місцевої парафії УГКЦ отець Михайло Романюк» пише Чортків Сіті.
А потім, в ході сповитих особливою аурою милосердя відвідин, молодий та комунікабельний з дітворою священник, відправивши молебень до Пресвятого Серця Пречистої Діви Марії, роздавав мешканцям інтернату образочки. І зала, щедро «скроплена» глибоко душевними піснями членкинь Звиняцького осередку «Союзу українок», аж світилася та променисто сяяла Божим ликом.
Час служіння Господові на Чортківщині отцем Михайлом Романюком припав на початок 90-х років. Згодом, між 1992-м та 1998-м роками, він навчався в Університеті Палацького в чеському місті Оломоуці – одному з найстаріших в Чехії, заснованому 1573 року. І тепер служить в Люрді, у Франції.
Фото: зі Facebook-сторінки Михайла Романюка
Там, чи в не найбільшому паломницькому центрі Європи, знаходиться церква Успіння Пресвятої Богородиці єпархії Святого Володимира Великого УГКЦ.
Фото: зі Facebook-сторінки Михайла Романюка
До слова, жодна інша нація світу не має у Люрді своїх храмів. А українцям є чим пишатися. Бо наша, українська церква ще й красується на вулиці Українській, офіційно затвердженій французьким урядом.
Фото: зі Facebook-сторінки Михайла Романюка
До 1982 року українські паломники молилися в каплиці базиліки Розарій – там є престіл з написом на французькій мові, що означає «престіл України». Він і надалі залишається в каплиці базиліки Розарій при санктуарію в Люрді. Та все змінилося, коли в 1980-му році кардинал Йосиф Сліпий і Папа Римський Іван Павло ІІ благословили місце на зведення храму. Будівництво велося за кошти українців на поселеннях, меценатів та сприяння французького уряду. Тепер українські та інші паломники зі всього світу, прибувши до Люрду на відпуст, мають де не лише помолитися, а й перепочити. Навпроти церкви спеціально збудовано готель Святої Родини, а при храмі функціонує Дім паломника. Сестри-монахині та священники називають це святе місце Місія, що й справді так: адже до Люрду приїздять тисячі паломників на прощу до чудотворного місця об’явлення Матері Божої в печері Масабієль, джерела та участі в процесі вечірньої молитви на вервиці.
Фото: зі Facebook-сторінки Михайла Романюка
Власне тепер – за припинення війни, мир в Україні та цілому світі. Як і в самому місці об’явлень Богородиці – гроті. Повідомлення та світлини про це о. Романюк часто публікує в соціальних мережах, зокрема на сторінці «Українська церква в Люрді».
Фото: зі Facebook-сторінки Михайла Романюка
Ще служачи на Чортківщині, отець Михайло Романюк часто бував у редакції нашої газети, не раз ділився мрією спорудження в Чорткові каплички Чудотворної Матері Божої з Люрду. Був одним з активних ініціаторів спершу посвяти хреста на тому місці, а відтак – і будови. Той намір виявився не марним: капличка над Серетом була освячена 30 серпня 1992 року. Відтоді й дотепер це – чи не одне з найбільш намолених місць, де відправляються молебні, акафісти, в унісон заносяться молитви до Небесних Сил сотнями вуст вірних. Понад те: капличці ще й судилося стати однією з візитівок старовинного Чорткова.
Приводом до написання цієї публікації послужило ось що. Нещодавно отець Михайло Романюк поділився на своїй Facebook-сторінці світлиною з коментарем: «Люрдська Матір Божа перед домом, де народився, в с. Свершківці Заліщицького (тепер Чортківського – Авт.) району Тернопільської області. Перед Матір’ю Божою і нашою духовною Матір’ю, в Люрді, молюся кожний день за благословення для мого рідного села. Жийте в мирі і будьте святими! З молитвами і любов’ю у Христі Ісусі – о. Михайло».
Фото: зі Facebook-сторінки Михайла Романюка
