Головна Новини Ледве тримався на ногах: водій, що скоїв смертельну ДТП, доводив, що не...

Ледве тримався на ногах: водій, що скоїв смертельну ДТП, доводив, що не міг уникнути аварії

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Олександра М., його захисника та представника потерпілих, батьків загиблого Н., на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2022 року.

        Як встановлено судом першої інстанції, 7 квітня 2021 року, близько опівночі, Олександр М., керуючи у стані алкогольного сп’яніння технічно справним автомобілем “Део Сенс”, рухався по проспекту Злуки м. Тернопіль у напрямку вул. 15 Квітня. Під час руху водій не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою. Тож, наблизившись до супермаркету “АТБ”, де в цей час по нерегульованому переходу вулицю переходив Петро Н., Олександр М. не зменшив швидкості руху, не зупинився і не надав дорогу пішоходу, а вчинив наїзд на нього. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди Петро Н. отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 20 днів потому помер у лікарні.

        Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2022 року 23-річного Олександра М. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із позбавленням права 10 років керувати транспортними засобами.

        Цивільний позов потерпілих, батьків Петра Н., задоволено частково: з обвинуваченого на їхню користь стягнуто по 500 тис. грн моральної шкоди, а також на користь батька – 13 тис. 728 грн витрат на поховання і 52 тис. 646 грн – на лікування.

        Довідка: санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком від 5 до 10 років.  

        Частина 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого. 

        Не погодившись із судовим рішенням, усі учасники кримінального провадження подали апеляційні скарги, в яких просили вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий. Так, захисник обвинуваченого вважав не доведеним факт керування Олександром М. автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, тому просив виключити цей факт як обтяжуючу обставину з обвинувачення, перекваліфікувати дії його підзахисного на ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 3-ох років позбавлення волі з позбавлення права 3 роки керувати транспортними засобами. Застосувати до Олександра М. ст. 75 КК України й звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки та покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України. Водночас просив відмовити потерпілим у задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, розмір якої перевищив 135 тис. грн. Олександр М. також вважав призначене покарання занадто суворим і просив призначити йому основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому 3 роки іспитового строку.

        Натомість представник потерпілих вимагав призначити обвинуваченому максимальну міру покарання – 10 років позбавлення волі з позбавленням права 10 років керувати транспортними засобами.

        У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши доводи обвинуваченого Олександра М., його захисника та представника потерпілих, думку прокурора, проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, погодилась із висновком суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху та керуванні автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, що cпричинило тяжкі наслідки – смерть пішохода. Вину Олександра М. підтверджено висновками судово-медичної та автотехнічної експертиз, протоколами слідчих дій, показами свідків і потерпілих. Навіть сам обвинувачений, доставлений після ДТП до медичного закладу, зізнався лікарю, що вживав алкоголь. За результатами судово-медичної експертизи, у нього встановлено 3, 15% промілле етилового спирту. Тому твердження представника обвинуваченого визнано надуманими.

        Стосовно доводів захисника обвинуваченого, що Олександр М. не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілого, колегія суддів визнала їх безпідставними. Оскільки у судовому засіданні обвинувачений не заперечував, що саме внаслідок недотримання ним Правил дорожнього руху і сталась дорожня аварія, внаслідок якої помер Петро Н. Відповідно до висновків автотехнічної експертизи, якби водій автомобіля “Део Сенс” дотримався Правил дорожнього руху, він мав можливість уникнути наїзду на пішохода.

        Разом із тим, колегія суддів не погодилась із доводами апелянтів про неправильно призначене судом покарання. Поскільки, обираючи обвинуваченому вид, строк та форму відбування покарання, суд першої інстанції врахував, що Олександр М. скоїв тяжкий злочин, але свою провину визнав частково, перед потерпілими не вибачився і не засудив свої дії, навпаки заперечив, що перебував у стані алкогольного сп’яніння та не відшкодував у повному обсязі моральну та матеріальну шкоду. Тому виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

        При цьому колегія суддів звернула увагу захисника обвинуваченого, що застосування положень ч. 1 ст. 75 КК України, про що він просив, та звільнення Олександра М. від відбування покарання з випробуванням неможливе у випадку засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

        Щодо розміру цивільного позову, то у судовому засіданні потерпілий та його представник підтвердили про рішення страхової компанії виплатити батькам Петра Н. по 36 тис. грн моральної шкоди кожному та 13 тис. 728 грн витрат на поховання – батькові.

        З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого Олександра М. та представника потерпілих залишила без задоволення; апеляційну скаргу захисника обвинуваченого – задовільнила частково. Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2022 року відносно Олександра М. у частині вирішення цивільних позовів потерпілих змінила та, з урахуванням проведених страховою кампанією витрат, зменшила суму відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілих до 464 тис. грн кожному. В решті вирок суду залишено без змін.

               Джерело:  Пресслужба Тернопільського апеляційного суду

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here