Головна Новини Кременецька праматір двох університетів відзначила 200-річний ювілей

Кременецька праматір двох університетів відзначила 200-річний ювілей

Воістину легендарна і славна своїми науково-освітніми традиціями та вагомими здобутками Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка нещодавно відсвяткувала 200-річний ювілей.

Хоча ще в 1805 році в Кременці була заснована гімназія, але 1819-го її пе-рейменували у ліцей – тоді навчальний заклад вищого типу. У 1833 році матеріа-льну базу вже закритого ліцею перевезли до Києва, де на її основі започаткували університет Святого Володимира (нині – Національний університет ім. Тараса Шевченка), пише Сільський господар
Змінювалися століття. Світ не раз переорали криваві плуги воєн, а життя тривало. Диктувало свої вимоги. Нагальною проблемою стала підготовка педаго-гів. Після Другої світової війни у стінах ліцею відкрили учительський інститут. У 1969 році заклад перенесли до Тернополя, де відкрили теперішній педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка.
Та все ж Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Та-раса Шевченка святкувала 200-у річницю того, як навчальна установа, котра історично існує під назвою «Кременецький ліцей», що здобула права вищого закладу освіти…
З історією цього поважного навчального закладу пов’язано чимало видатних особистостей свого часу. Серед них – Тадеуш Чацький, засновник установи, вільнодумний чиновник, що після втрати Польщею державності створив на «східних кресах» польськомовний навчальний заклад, який був осередком і центром ліберальної інтелігенції.
Кожного вересня до міста Кременця з’їжджаються учні та студенти з Поль-щі, Литви, Білорусі та Чехії, об’єднані у родину шкіл, що носить ім’я Юліуша Словацького, одного з провідних класиків польської літератури. Адже саме тут, у Кременці, у вересні 1809 року народився цей полум’яний романтик. Його батько, Евзебіуш, був професором ліцею, мати – польська вірменка Саломея, похована на кременецькому цвинтарі. Його поезія аж гуде дитячими спогадами про Кременець, який сховався межи гір та річкою Іквою.
Історики польської літератури добре знають ім’я Юзефа Коженьовського, засновника кількох жанрів у прозі та драматургії. Понад сорок років творчої праці випускника Кременецького ліцею, а пізніше – викладача цього ж закладу, не завадили йому активно працювати на ниві освіти. Після сумнозвісної ліквідації ліцею він став одним із перших викладачів Київського університету, а згодом – багаторічним директором однієї із Харківських гімназій.
Знаковою постаттю Кременецького ліцею був Томаш Падура. Він писав переважно українською мовою. Бо навчаючись у Кременці, перейнявся духом української старовини, відчув себе внаслідок цього таким собі старцем-лірником, блукав Україною, закликаючи до боротьби у своїх ніби старовинних піснях і думах.
На популярному рівні культуртрегери як польські, так і українські, називають Томаша Падуру автором відомої у принаймні чотирьох національних культурах пісні – «Гей, соколи!». Вона має польську, українську, білоруську та словацьку версії тексту. Треба визнати, що саме цей твір належить до категорії «золотого фонду» культури.
З нагоди поважного ювілею в академії відбулися урочисті академія та наукова конференція. Кременець вітав поважних гостей із різних міст України та зарубіжжя, представників дипломатичного корпусу і наукової еліти нашої країни і зарубіжжя.
Олександр ГЛОТОВ,
доктор філологічних наук, професор

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here