Головна Новини Зранені ікони Тернопільщини

Зранені ікони Тернопільщини

Ікони також мають рани. Вони плачуть, мироточать. Їхні рани не тільки глибоко моральні, бо в історії іконопису є приклади, коли сторіччями намолені образи вивозили, викрадали, тож були доступні лише кільком колекціонерам і люди не могли прикладатися до них, щоб зцілитися чи попрохати безпосередньо перед ними про оздоровлення близьких людей. А скільки було пограбовано, спалено храмів, сплюндровано ікон в часи войовничого атеїзму. Скільки зникло безцінних пам’яток мистецтва. На Тернопільщині є ще й ікони, які мають рани фізичні, навмисне завданні різними окупантами землі української, пише газета “Свобода

Ікона в селі Майдан  бачила яничарський ятаган

Вже понад 75 років у церкві Пресвятої Трійці в с. Майдан на Гусятинщині парафіяни моляться перед давньою іконою Пресвятої Богородиці, яка, за переказами, є чудотворною. Ця унікальна  ікона ХV століття – один з найдавніших творів іконопису на Тернопільщині, пам’ятка національного значення. Таку сенсаційну звістку після проведення експертизи минулоріч повідомив директор Тернопільського обласного художнього музею, заслужений працівник культури України, мистецтвознавець Ігор Дуда.

Ікона Пресвятої Богородиці-Одигітрії походить зі села Дмитровичі, нині с. Ольшинка Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Давній образ привіз до с. Майдан паламар (старший брат) церкви в Дмитровичах Войтех Пруцик із родиною – зятем Михайлом Лісовим і дочками Осипою і Софією. 95-річна Софія Пруцик (з дому – Волянська) свідчила: «Образу 500 років, пошкодження нанесли списом під час нападу татар на село. Ікону вважали чудотворною, легенди про неї передавали з роду в рід: вона врятувала село від спалення, а з татарином, який вчинив наругу над іконою, «щось сталося».

На образі є фізичні пошкодження обличчя Матері та Дитяти. У Богородиці – 4 порізи на місці правого ока і на лиці. На правій частині підборіддя – втрата фарби і заглиблення, утворене внаслідок сильного удару. Лице Ісуса пошкоджене трьома ударами ріжучим знаряддям. На нижній рамці ікони – значне пошкодження від удару, а поряд – шість пропалених свічками місць.

«Ця подія  могла  трапитися у 1502 р. Але зробили те, очевидно, яничари – гвардія султана, куди набирали християнських дітей. Хоча могли бути башибазуки – найманці (албанці, марокканці, нубійці), відомі своїми звірствами і жорстокістю. Тому й пошкодження, на мою думку, нанесені не списом, а ятаганом – бойовим ножем, особистою зброєю яничар», –  ділиться дослідженнями Ігор Дуда.

Після переселення жителів із Дмитровичів у село Майдан ікона рік-два зберігалася в родини Пруциків.  Потім – у старій дерев’яній церкві Пресвятої Трійці (1700 р.), яку 1927 р. перевезли у Майдан із села Скородинці, що на Чортківщині. 8 червня 2008 р. образ урочисто перенесли у нову муровану церкву під час її освячення.

Як розповів Ігор Дуда, ікона потребує реставрації, очищення від забруднення. При цьому порізи, пошкодження на обличчі Богородиці та Ісуса варто залишити як ствердження історичного факту. Щоб  реставрувати образ, слід звернутися за допомогою до фахових реставраторів Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

На чудотворній копії образу Белзької Божої Матері в Усті-Зеленому лик Богородиці прострелений трьома кулями

Давню чудотворну ікону і хрест-релікварій віднайдено у греко-католицькому храмі Собору Пресвятої Богородиці с. Устя-Зелене на Монастирищині.

Упродовж тривалого часу вважали, що чудотворна копія образу Матері, яка здавна зберігалася в цьому соборі, зникла.  Проте священник і місцеві парафіяни вирішили уважніше придивитися до однієї з храмових ікон.

Аби утвердитися в здогадках, що саме вона і є тією призабутою святинею, її відправили на реставрацію та експертизу в музей Свято-Успенської Унівської лаври. Група реставраторів сакрального мистецтва підтвердила, що ця ікона має велику сакральну та духовну цінність.

Майстри запевнили, що первісні лики святих замальовані у 1920 роках. Ікона ж датується сімнадцятим століттям, а ризи – серединою вісімнадцятого. Рентген полотна засвідчив, що під верхнім шаром фарби є ще один. Тобто, на автентичному образі XVII століття у 20-х роках минулого століття хтось зобразив інший. Можливо, щоби приховати первинне зображення.

Реставраторам вдалося зняти верхній шар фарби. Під ним побачили зовсім інший лик Богородиці. Про цінність ікони свідчать і коштовні ризи середини XVIIІ століття: срібні – в Матері Божої і золоті – в Ісуса. А ще на полотні є сліди від вот, які люди жертвували на знак вдячності за вислухані молитви.

«Перед нами постала ікона, стиль виконання якої притаманний 17 століттю: строгі виразні риси Богородиці, миле ніжне обличчя Ісуса, чітко вималювані елементи ошатного, дорогого, красивого вбрання Матері та Сина: величні корони, прикраси на шиї, коралі, брошки, оздоблені рукави.

На образі – чотири отвори від куль: три – на лику Богородиці й один – на грудях. У селі ще пам’ятають, як у радянські часи в образ, що тоді зберігався в костелі, стріляв міліціонер. Про це зі страхом і трепетом розповідають жителі нашого села. «Стріляв місцевий «поліцейський» у 1947 році», –  повідомили в парафіяльній комісії у справах реставрації ікони собору Пресвятої Богородиці в с. Устя-Зелене. До слова, на оригіналі Ченстоховської ікони, яку написав, згідно з переказами, євангеліст Лука, лик Богородиці посмугований кількома порізами. Можливо, від ударів шаблею.

Від 2018 р. чудотворна копія Белзької ікони та частинки животворящого Хреста Господнього виставлені в церкві Собору Пресвятої Богородиці в Усті-Зеленому для привселюдного пошанування.

Пробита кулею ікона й в Слов’ятині… Кара

На Тернопільщині були й інші, менш відомі ікони, котрі зазнали наруги від різних зайд та атеїстів, – з посіченими обличчями, виколотими очима. Більшість із них через відсутність реставрації у часи атеїзму так і канули в Лету, інші, за розповідями місцевих жителів, помандрували за кордон, де, ймовірно, поповнили чиїсь приватні колекції.

Але є й такі, що збереглися до наших днів. Для прикладу, ікона у греко-католицькій церкві Перенесення мощів святого Миколая (1714 р., дерев’яна) у селі Слов’ятин на Бережанщині. За переказами, пані Голубовська, яка тоді проживала у селі, зробила велику пожертву на спорудження храму. Під час Другої світової війни місцеві жителі заховали найбільший дзвін на цвинтарі, щоби його не забрали для потреб фронту; цю реліквію досі не відкопали. У церкві зберігся старовинний іконостас, образи та книги, зокрема ікона, пробита кулею, яку випустив один із поплічників комуністичного режиму.

Цікаво, що на околиці Слов’ятина є фігура Матері Божої. За легендою, на цьому місці дочка одного з багатіїв впала з коня; думали, що вона помре, але її батько дуже просив Матір Божу, щоби врятувала дочку, і вона вижила. На знак подяки батько за власні кошти встановив на цьому місці фігуру Матері Божої. За радянських часів її кілька разів знімали, розбивали, але місцеві жителі реставрували її і ставили на місце. Влітку 2009 р. вона потерпіла від удару блискавки, та знову громада оновила скульптуру, встановила накриття й облаштувала територію.

Зрештою, у кількох селах Тернопільщини вже немає ікон, які були посічені чи прострілені, лише збереглися розповіді про те, яка кара чекала на тих, хто звершив над ними наругу. Ще свіжі перекази від 1940-х про радянських військових, енкавеесників і партпрацівників – когось після пострілів по образах наздоганяла куля, хтось падав мертвим, інший осліп, а ще один залишився калікою на все життя… Нічого не минає без кари, а особливо, якщо нівечать століттями намолені ікони.

Підготував Віктор УНІЯТ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here