За 6 ночей рецидивіст накрав у 13 місцях на 57 тисяч!




злочинПоганий жарт зіграла доля з 23-річним Олегом С. із Чорткова. Крадія-рецидивіста затримали після скоєння «чортової дюжини» крадіжок, тобто 13-го пограбування. При цьому юнак уже відсидів 6 років у місцях не вельми віддалених. Повернувшись у рідне містечко Чортків, ніби хотів виправитись – пішов працювати робітником на ливарно-механічний завод «Конист». Проте повітря свободи дуже швидко забило баки Олегові. Перш за все юнак «присів» на автомати і за ніч міг програти все до копійки, а йшлося не про сотні, а декілька тисяч гривень – тобто власну зарплату, гроші батьків, коханої. До того ж намагався крадій розжалобити суддю, прокурора та потерпілих, він планував одружитись, а нареченій не підійшла сукня?!




Отож вранці 1 серпня минулого року Олег С. провів кохану на автобус у рідне село. Перед від’їздом дівчина взяла поміряти весільну сукню у знайомих, але плаття не підійшло, а повернути не встигла. Вертаючись додому, юнак вирішив не відкладати справу на потім і просто о 7-ій ранку занести сукню малознайомим людям. Запевняв суддю, що довго стукав у двері, потім гукав із порога, але у хаті нікого не було. Він ніби вже збирався йти, як раптом побачив ноутбук на столі. І не зумів побороти злодійської спокуси: сховав дорогу річ у пакет під сукню, заодно прихопивши пару дорогих мобільних телефонів, і спокійно пішов додому. Уже надворі згадав, що залишив парасолю, і повернуся за нею. Викрадене сховав у сараї. Невдовзі ноутбук продав удвічі дешевше співробітникові зі свого заводу, розповів прокурор Чортківського району Богдан Іжук.

Пару тижнів потому лише за одну ніч Олег примудрився через вікна проникнути у три будинки та викрасти просто з-під носа у сплячих господарів гроші та золоті прикраси. Тобто він йшов по вулиці і приглядався, де не зачинені вікна. Ножем розрізав москітну сітку, примудрявся зняти вазони з квітами з вікон та залазив у помешкання. Або через підвал чи підземний гараж. Тобто проникав у дім ледь не через шпаринку. Нишпорив у кімнатах, міг тут же витрусити гроші з сумок господинь або з портмоне господарів, і вже порожніми лишав на місці. Якщо поспішав, гроші забирав десь поблизу від будинку, а гаманці викидав.

Декілька разів злодієві пощастило: у серванті знаходив банківські картки з конвертом і пін-кодом, конверт лишав, код запам’ятовував і знімав готівку вже у найближчому банкоматі.

Жертвою грабіжника став навіть священнослужитель. Поки святий отець спав, злодій спокійно обнишпорив кишені його ряси, знайшов у серванті скриню з пожертвами і хусточку із зав’язаними копійками. Відчувши присутність чужої людини, чоловік прокинувся, але крадій встиг накивати п’ятами.

Одного разу Олега ледь не спіймали власники одного будинку. Поки злодій рискав на другому поверсі, прокинувся господар і увімкнув всюди світло. Грабіжник кинувся до балкона, але стрибати було високо, відтак він просто сховався у кімнаті, а коли господиня пройшла повз нього до вікна, стрімголов помчав униз сходами. Але тут назустріч господар з якимсь предметом у руках.

«Пропусти, бо вб’ю», – наказав нічний гість, погрожуючи ножем. І підприємець відступив.

«Мушу визнати, – зізнався арештований у суді, – що завжди з собою брав зброєю – різав сітку на вікнах, підважував замки чи завіси на вікнах та дверях». А ще на крадіжки завжди взував білі кросівки та резинові рукавички.

Після останньої крадіжки рукавички та ніж викинув з моста в річку Серет. Це побачив рибалка на березі і вирішив подивитися. Відтак вже на ранок ніж потрапив до міліції.

А от викрадені золоті вироби здавав у ломбард біля ринку в Чорткові, причому не боявся закладати та перезакладати речі. З порога жартома вітав продавця: «Я тут став постійним клієнтом». Речі дорожчі та більш помітні завозив у Тернопіль, зокрема, продав тут практично за безцінь ноутбук, а другий, рожевого кольору з пошкодженою клавішею залишив просто у кущах, розповів Богдан Володимирович. Орудуючи у квартирі, разом із дорогоцінностями не гребував забрати шоколадку чи ковтнути коньячку, гроші забирав усі, навіть якщо у гаманці було лише пару гривень. Тобто господарював як у себе вдома.

Характерно, вкрадені гроші ніби насправді пекли кишеню злодієві, адже одразу він у автоматах програвав усе. Одного разу продавець ломбарду обережно поцікавився, чи, бува, він не гравець. Юнак у розпачі закивав головою, швидко згріб гроші і прошепотів: «Я мушу відігратися. Це вже востаннє». Але через пару днів знову здав чужий крадений хрестик.

Чортківський районний суд визнав Олега С. винним та засудив до 7 років позбавлення волі.
Олена Густенко, Номер один

 

 




Категорії: Новини

Теги:

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: