За 5 місяців 2019 року в області зареєстровано 3 випадки лептоспірозу в жителів Кременецького, Підгаєцького районів та м.Тернополя. За результатами епідрозслідування, умовами, які сприяли зараженню є ведення домашнього господарства, догляд за сільськогосподарськими тваринами без засобів захисту при наявності мишовидних гризунів та прямий контакт з гризунами.
Показник захворюваності, в порівнянні з аналогічним періодом 2018 року, зріс в 3,2 рази і становить 0,29 вип. на 100 тис. населення.
Епідемічна ситуація щодо лептоспірозу розцінюється як нестійка, оскільки, рівень захворюваності населення області є стабільно високим і перевищує середні державні показники.
Для лептоспірозу характерна літньо-осіння сезонність, пік якої припадає на серпень-вересень. Це зумовлено підвищенням чисельності мишовидних гризунів, активним відпочинком на природі, купальним сезоном, риболовлею та проведенням сільськогосподарських робіт. Тому в даний період року прогнозується збільшення випадків захворювання людей на лептоспіроз.
В зв’язку з цим, нагадуємо:
Лептоспіроз – це гостре природно-вогнищеве зооантропонозне інфекційне захворювання з поліморфною клінічною картиною, що проявляється ознаками загальної інтоксикації, гарячкою, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем.
Хворобу спричиняють патогенні лептоспіри виду Interrogans.
Резервуаром та джерелом збудника є мишовидні гризуни (миші, пацюки, полівки, землерийки та ін.), свійські (свині, собаки, рідше – ВРХ, ДРХ) й промислові (нутрії, песці) тварини, які виділяють лептоспіри у довкілля з сечею.
Основний механізм передачі – фекально-оральний, який реалізовується переважно водним шляхом (купання, риболовля, вживання води з відкритих водойм, сільськогосподарські роботи на зволожених місцевостях тощо). Можливе зараження при споживанні харчових продуктів, забруднених виділеннями гризунів (переважно овочів і фруктів), а також м’яса, молока від хворих тварин. Трапляється й контактне зараження при догляді за тваринами, їх забої, у разі покусу інфікованими гризунами чи іншому пошкодженні шкіри тощо.
Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших, являється “біологічним тупиком” для збудника лептоспірозу.
Сприйнятливість загальна. Найбільший відсоток захворілих припадає на населення працездатного віку, чоловічої статі, мешканців села.
До групи ризику належать працівники боєнь, м’ясокомбінатів, м’ясних цехів, зоотехніки, ветеринари, працівники зоомагазинів, косарі, сільськогосподарські працівники, сантехніки, робітники каналізаційних мереж, мисливці, рибалки, тощо.
Останніми десятиріччями лептоспіроз розглядають як рекреаційне захворювання. Ризик його виникнення зростає у шанувальників екологічного та активного туризму.
Інкубаційний період захворювання від 1 до 20 діб, частіше – 7-14.
Для захворювання характерний гострий початок – хворі можуть назвати не лише день, а й годину – з ознобу, підвищення температури тіла, загальної слабкості, часто виникають жовтяниця, нудота та блювання, болю в попереку і м’язах, особливо литкових (діагностична ознака).
Успіх лікування залежить від своєчасного звернення хворих за медичною допомогою та ранньої діагностики. Госпіталізація хворих є обов’язкова, тому що можуть розвиватись ускладнення, зокрема з боку нирок і печінки. Часто тяжкий перебіг хвороби закінчується летальним наслідком.
Для підтвердженням діагнозу використовують серологічні дослідження сироватки крові хворих на наявність специфічних антитіл до збудників лептоспірозу.
Головну роль у системі заходів профілактики відіграє проведення дератизації, яка сприяє зниженню чисельності популяції гризунів та відповідно зменшенню циркуляції збудників на даній території.
Запобіжними заходами є й впорядковування територій населених пунктів, в т.ч. територій прилеглих до ринків, дворів, не допущення несанкціонованих звалищ побутових відходів – місць виплоду гризунів.
В індивідуальному аспекті профілактичні заходи включають дотримання правил особистої гігієни, ветеринарно-санітарних вимог при догляді за тваринами, захист житлових, складських приміщень від проникнення гризунів, унеможливлення забруднення харчових продуктів та джерел водопостачання їх випорожненнями.
Слід звернути увагу на небезпеку купання у непроточних водоймах, використання води відкритих водойм для пиття і господарських потреб.
Про лептоспіроз відомо ще з часів Гіппократа, з моменту відкриття збудника минуло більше 100 років, проте це захворювання зберігає актуальність, незважаючи на значні досягнення в його вивченні.
Лікар-епідеміолог відділення
особливо небезпечних інфекцій Н.І. Годована
