Головна Новини «Замість покарати винних, нам приносять подарунки», – батьки дітей, постраждалих від вибуху...

«Замість покарати винних, нам приносять подарунки», – батьки дітей, постраждалих від вибуху газу в Угринові

Трагедія в Угринові: як почуваються постраждалі діти та чи наказали нарешті винних?

Минуло два роки від Угринівської трагедії. Тоді після вибуху постраждали восьмеро дітей. Дякувати Богу, всі вони вижили, але життя восьми сімей поділилося на «до» і «після».

«Експертизи проводились у Вінницькій області, аби уникнути впливу на розслідування»

Нагадаємо, 3 січня 2020 року підлітки прийшли у сільський клуб на репетицію вертепу. Близько 18-ї години до рятувальників надійшло повідомлення про те, що в Угринові пролунав вибух і в сільському клубі виникла пожежа. Постраждали восьмеро дітей віком від 12-ти до 17 років, їх екстрено госпіталізували до лікарні. Згодом будуть плітки, що діти жартома самі «полізли» до газового кабелю, і той рвонув. Хоча ця версія зовсім не розглядається оперативниками, і таку мову, швидше за все, ведуть ті, хто намагається уникнути відповідальності. Вибух кваліфіковано як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Санкція даної статті передбачає обмеження волі терміном до 8-ми років з позбавленням права обіймати деякі посади або ж займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, пише Номер один

До розслідування справи, яка перебувала на контролі керівництва МВС, долучилися ще й столичні фахівці. Як повідомили у поліції, до гілки, яку підключали газовики, приєднали іншу гілку, яка була несправною. Розміщувалась вона недалеко від клубу. Через неї проходив газ, який через щілини наповнив сільський клуб. Внаслідок накопичення газу власне і стався вибух. Поліція вилучила всю документацію та приладдя, з допомогою якого напередодні працювала газова служба. Всі експертизи проводились у Вінницькій області, аби уникнути впливу на розслідування.

Влітку 2021 року справу передали до суду, на лаві підсудних опинилися двоє людей: майстер та зварювальник. Саме їх звинуватили у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Але ж хто дав їм право проводити роботи? Хто відправив робітників і чому не перевірили роботу, врешті-решт, хто ж контролює роботу газовиків? Невже вони самі вирішили проводити роботи?

Про вибух мешканці розповідають досі із жахом. Зі скреготом зубів згадують про того самого свідка і зі сльозами розповідають про дітей, які постраждали нізащо.

– Дітей покалічено на все життя. Нікому не побажаєш такого. Щодня стикаєшся з бідою, яка прийшла до нашого дому і до тих, хто постраждав так само. Після столичного лікування ми були переконані, що все загоїться і дитина повернеться до звичного життя, але залишилися рубці, шрами. Консультації з різними спеціалістами дають нам надію, бо ми повинні її мати, але гарантії не дає ніхто. Останньою була операція на руці. Проходила вона у м. Дніпрі. Тоді приїхали медики з Америки, які сказали, що після численних операцій фізичні функції можуть відновитися, але про естетику говорити не можна. Дитині минуло 17 років, він сам уже зневірився у всьому. Дітям підірвали не лише фізичне здоров’я, а й психічне. Ми робили лазерну корекцію обличчя у Львові декілька разів, трохи рубці наче змінилися, але з часом усе повернулося. В Ігоря пошкоджені руки, ноги, обличчя. Наша дитина постраждала найбільше, – розповідає мама Ігоря пані Оксана.

«Дітям поламали все життя»

Зі слів жінки, американські медики повідомили, що організм дитини росте до 25 років і реабілітація та відновлення після такої трагедії – справа не одного року. Тобто операції ще не завершені, і коли дитина зможе повернутися до звичного способу життя, не відомо. А що ж із винними?

– Справа в суді, але вона не рухається. У мене єдиний син, який мав плани на життя. Ви думаєте, ті, хто винен, про це переживають? Ні. Добре, що живі залишилися, – то хіба це пояснення? В один момент вони зламали життя дітей. І всі добре знають, хто винен насправді. Напередодні трагедії газовики підключали газ до сусідньої будівлі. Одна частина гілки вела в клуб, інша – до сільської ради. Колись там був газовий стояк, якого після вибуху не виявили. Газ наповнив клуб, діти включили «дуйку» і, ймовірно, від неї і стався вибух. Постраждали восьмеро дітей, які прийшли до клубу з благими намірами. Один хлопчина з меншими опіками, а в мого сина – 47% ураження шкіри. Як тільки потрапили в Київ, рахунки були шалені, по 7-8 тисяч гривень на день. Небайдужі люди нам дуже помогли, ми вдячні їм, але все ж таки все має компенсувати газова контора. Я не можу сказати, що вони не перераховують коштів, але хотілось би, щоби винні були покарані. Головна підозрювана виступає як свідок, то про що може йти мова? Хто дав робочим дозвіл на проведення робіт? Хто закриває очі? Люди не відсторонені від роботи, живуть своїм життям і не думають ні про що, «зіпхали» вину на робочих… Ідеш до церкви біля клубу, який, як руїна, завмер, і згадуєш про ті події, серце обливається кров’ю, що можна ще сказати, – додає засмучена жінка.

операцій. Ви думаєте, це мине просто так? Ми люди прості, з села, і говоримо так, як є. Обезболюючі, заспокійливі з хати не виходять, і хочеться кричати на весь світ про те, що сталося. Нами шпурляють у різні боки, і через це надія на те, що все буде згідно з законом, згасає. То суддя пішов у відпустку, а нас не попередили, то хтось не з’явився на засідання, перенесли. Немає порядку, одним словом, але нас це досі болить, і є бажання захистити своїх дітей, їхні інтереси і довести все до кінця. Кожного року, коли приходять свята, серце розривається, тобі все не миле, бо пам’ятаєш достеменно, що сталося два роки тому. Ви знаєте, я до новорічної ялинки досі не можу торкнутися. Коли це сталося і дитина була в реанімації, я кожну іграшку на лікарняній ялинці передивилася, перемацала, під кожною гілочкою переплакала, бо не знала, що буде далі. Дітям поламали життя, всі сподівалися, що за цей час щось зміниться, все стане на свої місця… Своїх дітей ми любили і будемо любити завжди. Ми, батьки, будемо їхньої підтримкою, опорою та захистом, але я вам відверто скажу: не дай Боже нікому пережити те, що пережили ми. Ви уявити навіть не можете, що це таке, словами не передати, – розповідає зі сльозами на очах Ольга Дума, мама іншого постраждалого хлопчика.

Перед святом Миколая до постраждалих від вибуху дітей приїздили газовики разом з головою правління підприємства «Тернопільгаз» Олегом Караванським, привозили подарунки.

– Повірте, я не хочу тих подарунків, бо я дитині дала життя, а вони його скалічили. Останню операцію з натягування спандерів на голову ми робили у березні. 80 тисяч гривень нам перерахували, але не відомо, як буде далі. Олег Караванський сказав, що сам контролюватиме процес відшкодування і пам’ятає про дітей. Ми приїжджаємо у Львів, нам виставляють рахунок, я перекидаю їм, чекаю. Лікар, знаючи нашу ситуацію, не чекає поступлення, а проводить операцію, – каже пані Ольга.

У селі про винних не мовчать. Без прізвищ люди говорять, що на все закрили очі. Знайшли двох роботяг, які без документів почали проводити роботи, і переклали вину на них. А ті, хто має відповідати, їздять по відпочинках, виставляють фотографії красивої засмаги, забувши, що покалічені діти не хочуть фотографуватися.

– Спіймала поліція винного, виписали штраф, маєш заплатити – і все. А тут дитина пережила 9 пересадок шкіри, були моменти, що не могла спати. Під шкірою були такі спеціальні балони, що неможливо було лежати. Я промивала всі рани вдома, бо саме почалася епідемія, і лікарню сказали покинути, щоби не підхопити ковіду. Я не можу вам передати, що ми бачили, які картини були перед очима матері. Знаєте, ми хочемо справедливості і чесності. Не може бути ця подія замовчена. Чого про неї всі забули? Про ковід на всю країну пишуть і говорять, а діти стали неважливі!? Діти хочуть, щоби винні були покарані. Син запитує, чого той, хто винен, ходить на роботу, чого ж ніхто досі за два роки не отримав заслуженого покарання? Всі добре знають прізвище керівниці газової служби Підгаєцької дільниці. Пані Галина П. мала би сидіти і відповідати, а не проходити як свідок. Більше того, вона навіть не з’являється на засідання. Останній раз прийшла, бо, мабуть знала, що суд не відбудеться. Ходить на роботу, із Караванським приїздила, сміється, все у неї добре. Адвокат іншої сторони каже, що всі нам збирали гроші, щоби допомогти, та немилі нам ті гроші. Хай роботу свою виконують, як належить, і тоді не доведеться нічого збирати, – підсумовує Ольга Дума.

Діти покалічені, а винні так і не покарані. Їхня доля не може бути залишена напризволяще. Журналісти нашого видання слідкуватимуть за даною справою, оприлюднюватимуть свіжі новини, аби світ знав прізвища тих, хто забрав щасливе, здорове майбутнє у дітей, які не завинили ні перед ким…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here