Головна Новини “Дитина важила кілограм. Ніхто не вірив, що з неї щось виросте”

“Дитина важила кілограм. Ніхто не вірив, що з неї щось виросте”

“1998-го в одеському санаторії я зустрів Катю, — розповідає у листі 49-річний Василь із Тернополя. — Ми гарно провели три тижні. Але я був одружений і вона мала чоловіка. Роз’їхалися і підтримувати будь-які контакти боялися. Два роки тому я розлучився. Пробував зустрічатися з іншими жінками, але про Катерину забути не можу. Може, вона зараз теж сама. Знаю, що родом із Хмельницької області. Я лишав їй свою адресу, а вона дала телефон. Дзвонив, питав. Останні 10 років вона там не живе”.

Листи коментує київський біоенергетик Валентина Гавура. Сканує долонею фото Василя біля магазину. У правій руці чоловік тримає торт, у лівій — букет айстр.

— Сподобається холостякувати, тому узаконювати стосунки ви не поспішатимете. Зв’язку з Катериною шукати не раджу. Вона вдруге вийшла заміж, живе за океаном. Мала до вас почуття і одного разу навіть приїздила в Тернопіль. Була біля вашого дому, побачила на подвір’ї дітей і завітати не ризикнула. Розминулися, бо ви тоді були у відрядженні. За п’ять років поберетеся із жінкою з сусідньої області. Вона матиме сина від першого шлюбу, та це вас не зупинить. Бо нагадуватиме Катерину.

“Доньці Наталії 39 років, — розповідає в листі хмельничанка Людмила, 66 років. — Закінчила університет. 10 років тому вийшла заміж, але за три місяці розлучилася. Живе сама, має квартиру. Її переслідують неприємності. П’ять років тому пограбували. Недавно, коли поверталася додому, наркоман відібрав сумку. Наташа хоче продати чи обміняти квартиру, бо вважає, що всі негаразди через неї. Ночами не може спати, бо мучать якісь демони. Спокійніше стає, коли помолиться”.

— Зміна місця проживання справді піде на користь. Виставляти житло на продаж раджу в лютому. Доти — покропіть квартиру водою, що принесли з церкви на Водохреща. Після переїзду познайомиться з чоловіком, який стане не просто сусідом. Має шанс розпочати стосунки.

“Онука вміє передбачати майбутнє, — пише одеситка Олена Олексіївна, 69 років. — Дочка народила Віку на сьомому місяці. Дитина важила кілограм. Ніхто не вірив, що з неї щось виросте. Але попався лікар від Бога. Виходив нам дитину за два місяці. Вона нічим не відрізнялася від інших. Тільки говорити почала в 4 роки. Коли виповнилося 13, ми помітили: вона знає, що і на кого чекає. Сказала мамі, щоб одягнулася на роботу в чорне. А чого, пояснити не могла. Того дня її начальниця загинула в автокатастрофі. Батькові передбачала підвищення на роботі, а мені — знайомство з чоловіком. Сусідці допомогла знайти загублені сережки. Розказала, що її син виносив із дому золото в ломбард”.

Біоенергетик запалює свічку, кладе праву руку на фото дівчини. Білявка з двома косичками обіймає плюшевого ведмедя. За нею на стіні — картина з русалкою.

— Онука має дар, який передався їй від прабаби. Ваша мати теж передбачала майбутнє, гадала на картах, уміла викачувати яйцями і зливати віск. Вікторія добре відчуває, що має трапитися в найближчий час. Це допоможе вберегти від неприємностей не тільки родичів, але й друзів і сусідів. Не намагайтеся позбавити її цього уміння. Якщо не захоче в майбутньому розвивати надздібності, робити прогнози згодом теж перестане.

“Старший син після армії женився, народилася дочка, — розповідає киянин Віктор Костянтинович, 68 років. — За сім років розлучився. Живе сам. Кинув роботу, нічого йому не треба. Поспав, поїв і вдома сидить. Коли я маю роботу, він допомагає. Іноді їздить до баби, але там сильно випиває. У лікарню іти не хоче”.

Вкладає у конверт фото, на якому син Олег обіймає матір. На чоловікові — чорна футболка з білими рукавами.

— Переживаєте, чи син знайде собі пару. Не хочете, аби старість зустрів на самоті. Зараз головне — позбавити його алкозалежності й допомогти знайти роботу. У травні пропонуватимуть стажування з подальшим працевлаштуванням. Це шанс для Олега знайти роботу своєї мрії і гарно зароб­ляти. Матиме набагато молодшу за себе дружину, ще раз стане батьком.

“Два роки тому ми отримали спадщину від родича з Німеччини, — пише 38-річний Олександр із Харківської області. — Якби були розумніші й зуміли домовитися, одержали б гарні гроші. Але мій батько пересварився зі своїми братами. Не захотів ділитися. Суди тривали понад рік. Половину спадку ми спустили на адвокатів. Зараз він про це шкодує. Обіцяв, що дасть кілька тисяч євро, яких не вистачає, щоб купити квартиру. Але відчуваю, що цих грошей мені не бачити. Від нервів у тата з’явилися проблеми з серцем. На лікування витрачає великі суми”.

— Батько одужає, але найменше хвилювання може виявитися для нього критичним. Уникайте сварок у його присутності. На гроші зі спадщини розраховувати марно. Але це не означає, що ви залишитеся без даху над головою. У травні переїдете з орендованого житла у власну квартиру. Ціни впадуть. Зумієте купити те, що хочете, за суму, яку вже маєте. Попередні власники готові будуть спустити вартість помешкання, бо виїжджатимуть на постійне місце проживання в Америку.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here