Неподалік від міста Кременець, в селі Білокриниця, в стороні від головної дороги, що пролягає селом, знаходиться замок-палац XIX століття.
Але історія замку почалася набагато раніше, ще у XVI столітті, коли власники навколишніх земель Збаразькі, спорудили на цьому місці мурований оборонний замок. Білокриниця вперше згадується у грамоті князя Свидригайла Ольгердовича в 1438 році, коли село було володінням Кременецького замку.
На початку 16 століття польський король Сігізмунд І дарує Білокриницю Семену Кілдишу, який заснував рід Білокриницьких, та споруджує замок. Наприкінці 16 століття фортеця перейшла до Збаразьких, Андрій Збаразький та його син Микола значно укріпили замок, фактично спорудивши його заново.
В 1603 році татарські орди зруйнували фортецю, та в 1606 році замок було відбудовано.
У 1605 році білокриницький замок був зруйнований татарами, його відновлює князь Єжи Збаразький.
У 1617 році в замку перебував польський королевич Владислав IV (Władysław IV Waza (1595-1648р.р.), який йшов на Московію в 1617 році, сподіваючись стати російським царем, він на кілька тижнів зупинявся в Білокриниці.
Після того як в 1631 році помирає останній представник Збаразьких Єжи (Юрій), Білокриниця переходить до Вишневецьких. Укріплення було чотирикутним, по кутах були земляні бастіони, в деяких місцях укріплені каменем. В дворі був палац та господарські споруди. У 1675 році татари спустошили Білокриницю, однак замок не штурмували.
У 1705 році в замку перебував гетьман України Іван Мазепа. Він тримав на руках Уршулю Вишневецьку, під час хрещення.
Від шлюбу в 1725 році Уршулі Вишневецької із Міхалом Радзівілом (Michał Radziwił „Rybeńko”) замок переходить у власність Радзівілів. За Радзівілів, які не опікувалися Білокриницьким замком, фортеця почала занепадати та руйнуватися.
В 1806 році Білокриниця переходить у власність Олександра Колонна-Чосновського (Alexandr Colonn-Czosnowski). який відновлює замок, але пожежа 1808 року знову нищить фортецю.
В середині XIX століття польський краєзнавець Тадеуш Єжи Стецький (Tadeusz Jerze Stecki) зробив заміри залишків замку: “35 саженів завдовжки, 9 завширшки, 5 заввишки – і налічував близько 40 покоїв і залів. Рови в 6 саженів шириною оточували споруду з усіх боків”. Таким був замок-фортеця з XVI по початок XIX століття.
Тридцять років по тому замок стояв пусткою. В середині 19 століття поміщик Чесновський викупив замок у Радзивілів, споруджує на місці замку палац.
Олександр Колонна-Чосновський споруджує на території старої фортеці палац в готичному англійському стилі з елементами ренесансу. Під час будівництва до новобудови були залучені і залишки мурів лівого крила старого замку, які збереглися в пристойному вигляді. Це був невеликий палац, зовсім не схожий на замок, що був раніше. В готичному стилі було споруджено башту у чотири яруси з зубцями та декоративними баштами по кутах, та житлові приміщення на двох рівнях. Головний фронтон палацу трохи виступав вперед та в завершенні мав дві невеликі круглі вежі, вхідні двері та вікна фронтону були завершені красивими арками.
У 1863 році Олександр Чосновський був репресований московською владою, за участь у польському повстанні, та невдовзі помер. Власність Чосновських виставили на продаж через аукціон. В 1866 році Білокриницю з замком та округою, на аукціоні купує Александр Воронін, граф з Курської губернії Московії, на той час таємний радник Київського генерал-губернатора. В той час з правої сторони замчища ще були залишки замку-фортеці Вишневецьких.
Воронін добудовує палац з правої сторони, розширивши його більш ніж на половину, використавши в будівництві залишки правого крила оборонного замку-фортеці. Під час будівельних робіт було значно розширено центральну частину замку, добудовано ще один вхід на подобі входу з лівої сторони замку, та зведено ще одну вежу в готичному стилі з зубцями та баштами по кутах. Вхідні фронтони були обладнані балконами на другому та третьому поверхах. Від того часу зовнішній вигляд палацу не змінився. В 1890 році Воронін помирає, увесь скарб графа, за заповітом, отримує Російська казна, а весь маєток та 80 000 карбованців йде за умовою на відкриття в замку сільськогосподарського навчального закладу, для селянських дітей-хлопчиків. Так в 1892 році відкрилася Білокриницька трирічна рільнича школа.
Після скінчення в Білокриниці російської влади, та повернення польської, в палаці була відкрита агрономічна та лісова школи, які були підрозділами Кременецького ліцею. Навіть коли повернулася совітська окупація, комуністи дотрималися заповіту Вороніна і розмістили в палаці лісотехнічний технікум.
Зараз в замку знаходиться Кременецький лісотехнічний коледж. Разом з господарськими спорудами коледж займає територію майже у 32 гектари. Поруч із палацом розташований Білокриницький дендропарк, який знаходиться в межах старого замчища. Збереглася в унікальному вигляді в’їздна брама споруджена в неоготичному стилі. От інтер’єр та меблі внутрішніх приміщень палацу не зберігся, «кудись» пропав. Лише в коридорах можна побачити готичні арки. В приміщенні палацу знаходиться невеликий музей. Збереглися також фрагменти рову, що оточував замок.
Автор: m_a_d_m_a_x
Джерело:https://www.facebook.com/malovidoma.Ukraine
