В батальйоні “Збруч” для неугодних бійців є тюрма “Каліфорнія”




Шеврон_6_б_ТрОВолодимир Розум’як військовослужбовець третьої роти спеціального призначення ГУ Розвідки, який раніше служив в батальйоні територіальної оборони «Збруч», заїхав у гості до друзів тернополян і потрапив на трагедію – 6 військовослужбовців батальйону «Збруч» загинуло, а 12 отримали опіки різного ступеня важкості.
Військовий зауважує, халатне ставлення керівництва батальйону до безпеки військових стало чи не головною причиною чисельних жертв, серед військових. Адже, за правилами техніки безпеки на жодній казармі, не ставлять грат, окрім кімнати де зберігають зброю, а «корівник», куди поселили бійців, був заґратований та явно не пристосований до потреб військових.




Офіціна версія слідства – займання палатки внаслідок необережного поводження з бензином під час розпалювання пічки. Потім почав детонувати боєкомплект, який належав 30-й бригаді і знаходився в сусідній палатці.
«Можливо воно і є так, – каже Володимир Розум’як. – Але є багато і багато питань. В мене особисто є питання. Чому палатки, які є легкозаймистими в зимовий час були розміщені в приміщенні колишньої ферми в якій були загратовані вікна? Що стало однією з причин, що під час загорання хлопці не змогли вибратися звідти. Зокрема Павло Римар не був обгорілий, він просто задихнувся. Це перше питання. Чому командування батальйону «Збруч» неодноразово допускає таку халатність? Гинуть люди, це вже призвело до тяжких наслідків. Багато кому з нас боляче про це чути. Чому під час переселення, це сталося день перед тим, а саме зам по тилу, який відповідає за безпосередньо забезпечення в батальйоні безпечного проживання особового складу. По всіх військових нормах, зберігання боєприпасів навіть в умовах бойових дій далеко від розміщення особового складу. Це не було забезпечено. Люди просто задихнулися, просто згоріли заживо. Вони на даний час себе виблагороджують, шукають винного сержанта. Так сержант винен, так він підлив бензин, але якщо би це сталося в чистому полі, цих жертв би не було»

Військовий каже, що командування  не цікавиться своїми бійцями, які перебувають на лікуванні. Замість безпосередніх командирів долею хлопців переймаються херсонці. Валентин Чесноков, Костя Колмаков, Артем Яковлєв і інші допомогли перевезти хлопців з районної лікарні в Чаплинці в опіковий центр у Херсоні, де їм надають більш кваліфіковану допомогу. Один військовий перебуває в реанімації.
«Ми приїхали в опіковий центр Херсона, там знаходилось четверо бійців батальйону «Збруч», вибачте за «мой французкій», ні одна падла з цього, так званого офіцерства, не приїхала поцікавитися станом здоров’я своїх бійців, які потребували на той момент допомоги. Я розумію все. Розумію, що сталася трагедія, розумію що їх допитує прокуратура. Прокуратура буде завтра, сьогодні живих треба спасати. Моя така думка. Я розумію що командир, який би він не був Ларін, має бути на місці трагедії, але є заступник з виховної роботи Прокопчук. Теперішній капітан, який був старшим лейтенантом, документи по якому і особова справа ще до цих пір невідомо де. Чому він не був на місці коло бійців, які були в опіковому центрі? Зараз розбирається прокуратура, яка налаштована розібратися по дані темі досить грунтовно і досить глибоко. Я спілкувався з прокурором військовим, людина нормальна, порядна, яка пройшла АТО. Тобто на «тормозах», ніхто нічого не спустить. А те що товариш Ларін намагається себе виблагродити, великим воїном показатися, то так воно не є. Є дуже багато фактів і запитань» – зауважує військовий.
Володимир Розум’як дивується як в серці Бандерівщини на Тернопільщині могли такого командира призначити. Чи більше вже не було кого? Військові, які перебувають на службі в батальйоні під керівництвом Ларіна, подавлені, бойовий дух низький. Керівництво для неугодних і дуже «розумних» має «тюрму» і адміністративні методи.
«Нас зустріли хлопці з такими очима, знаєте, як загнані в кут. Вони просто морально подавлені. Товариш підполковник Ларін створив собі приватну в’язницю під назвою «Каліфорнія». Де час від часу утримує бійців, які йому неугодні. Спілкувалися ми з хлопцями, серед них є кандидати в майстри спорту по боксу, люди яким під 50 і вони добровільно прийшли в армію захищати свою Батьківщину, в них просто-напросто відчай на лиці. Оце місце розташування, що горіло, воно не похоже на місце розташування військовослужбовців на мирній Херсонщині» – каже Володимир Розум’як.

Співрозмовник дивується, побутовим умовам в яких живуть військові на Херсонщині, адже там не ведуться бойові дії, а бійцям не треба ночувати не митими по декілька діб в бліндажах, і чекати щоб помитися чи побритися кілька тижнів.
«Так сталося, ми приїхали до друзів перед від’їздом на Схід. І попали на таку трагедію. Павло Римар був моїм дужу-дуже близьким другом, був мені братом. Людина порядна і чесна, те що можу сказати одні теплі слова, так само як і про багатьох хлопців, які згоріли» – підсумував боєць. 




Категорії: Новини

Теги: ,,

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: