У Києві дружини азовців розпочали мирну ходу до Міністерства закордонних справ. Хочуть привернути увагу світових лідерів до ситуації в Маріуполі, щоб ті посприяли евакуації військових з “Азовсталі”. Про це розповіла дружина одного із бійців Олена. Жінка – з Тернополя.
Вона каже, з чоловіком не бачились від початку повномасштабної війни. Спілкуються рідко, зв’язок підтримують через соцмережі. За декілька місяців у подружжя буде дитина, зараз Олена на 5 місяці вагітності. Каже, найбільше мріє про те, щоб чоловік повернувся додому і побачив народження малечі, пише Суспільне.
Олена познайомилася зі своїм чоловіком у 2009-му році, коли відпочивала з батьками у Криму. Тоді їй було 12, а йому 17, вона з Тернополя, а він з Кривого Рогу.
“Одразу сподобались один одному, але ніяких романтичних стосунків, нічого такого. Ми просто гуляли, ходили в Коктебель пішки, їсти чебуреки”, – каже Олена.
10 років вони підтримували дружні стосунки на відстані. А у 2019-му чоловік приїхав до Тернополя, щоб освідчився Олені.
“Я плакала, сміялась. Все на купу, це було дуже неочікувано, він це все так підготував. Це казка, пропозиція, весілля, наше спільне життя”, – розповіла жінка.
Олена не бачилася з чоловіком від початку повномасштабної війни. Єдине, чим вона може допомогти йому – це брати участь в акціях, писати петиції та звернення на підтримку Маріуполя. Жінка збирається в дорогу.
“Такі акції проводяться не лише в столиці, а по всіх містах України, також у світі, Німеччині, біля офісу ООН, біля міністерств, представництв. Щоб це питання було №1 взагалі у світі. Це має так бути. Зараз потрібен розголос, але вже розголосу мало, потрібні вже конкретні дії. Ці дівчата і хлопці заслужили, щоб їх врятували. Всі ці дні вони рятують нас”, – каже Олена.
Олена з чоловіком чекають на дитину. Жінка каже, що вона на 5-му місяці вагітності:
“Бодік ми купили, щоб повідомити нашим рідним, що ми чекаємо на дитинку. Такий класний, жовтенький, подумали, що це універсальний колір. Дитина – це найбільша мрія мого чоловіка”.
Олена розповідає, рідко може телефонувати до чоловіка, зазвичай вони листуються:
“Переважно чоловік не розповідає деталей. Він не жаліється, нічого не говорить негативного.
Я більше щось пишу, розповідаю, побутові прості речі. Там у них такого задоволення нема, там є постійні бомбардування, авіанальоти, звуки пострілів, постійне виживання”.
Олена вірить, що чоловік побачить народження дитини, але, каже, українська влада разом зі світовою спільнотою мають зробити все можливе для звільнення військовослужбовців:
“Я знаю, що дитинка буде говорити “татусь”, він буде це чути. Він буде вести її в садочок. Тільки так, інакше не може бути. Але для цього мають бути рішучі дії”.
