Про Оксану Ярмаш із села Загір’я Зборівського району хочеться сказати так: красивий творець смачного. І саме так думає, мабуть, кожен, хто її знає. А військовослужбовці 44-ї окремої артилерійської бригади, з якими служила жінка декілька років і яким готувала їсти в зоні проведення АТО, це точно підтвердять.
Бо готувала вона ду-у-у-же смачно! Попри те, що куховарити доводилося в польових умовах та відповідно до затвердженого меню-розкладки, з обмеженого виду продуктів, Оксана вміла кожну страву зробити «спокусливою». Кухар за професією і з великим досвідом роботи в цивільному житті, вона досконало знає технології приготування та й кулінарними «секретами» володіє. Тому страви з-під її рук виходили по-домашньому смачними. А якщо додати такий «штришок», що й подавала військовослужбовцям наповнені тарілки з усмішкою та радістю, то для нас, як прийнято серед армійців по-статутному казати, кожне приймання їжі був по-родинному затишний. І всі військові, не залучені до виконання завдань, поспішали на обід до Оксанки «на годину», бо як кажуть, «війна війною, а обід за розкладом».
«Їжа теж має дарувати радість», – не раз повторювала жінка. І в зоні проведення АТО, де умови особливі, цьому принципу не зрадила.
Багатьом здається, що бути кухарем – нескладна наука. Щодня у кожній родині хтось виконує цю роль. Але насправді це дуже відповідальна справа – годувати військових. Бійці мають бути ситі, здорові, щоб відновлювати свої сили, сумлінно нести службу. А для Оксани бути військовим кухарем означало підвищену відповідальність. Бо справа ця ще й дуже почесна. Якось вона зізналася: «Пишаюся тим, що готувала військовим, які захищають рідну Батьківщину, нашу родючу українську землю, наш народ».
А я теж буду відвертою: пишаюся, що мала честь разом служити з цією жінкою. Не кожен зумів би так, як вона, покинути високооплачувану роботу (до війни працювала в ресторанах Буковелю, Києва), залишити на опіку матері трьох дітей, щоб у складний час, коли доля держави вирішувалася на сході, піти на військову службу, щоб допомогти країні.
Трудилася ж без нарікань, в нелегких умовах та ще й з радістю та усмішкою.
У зв’язку з непередбачуваними важливими обставинами Оксана звільнилася. А найголовніше її покликання тепер – щаслива матуся. Займається вихованням своїх дітей і перебуває, як кажуть, в творчому кулінарному пошуку. Нещодавно вона поділилася зі мною унікальним рецептом, який, за її словами, з’явився, коли на кухні опинилися, тримаючи в одній руці лимон, а в другій – сир. Трохи пофантазувала – і незабаром уся рідня смакувала лимонними канапками.
Рецептом їх приготування пані Оксана охоче поділилася з читачами «Сільського господаря»:
1. Помити та порізати дольками лимон.
2. 5 зубчиків часнику вичавити та перемішати з сіллю і перцем до смаку.
3. Цією сумішшю змастити кожну дольку лимона.
4. Притерти твердим (або плавленим) сиром (з чубчиком).
5. Зверху покласти половинку грецького горіха та листочок петрушки.
Смачного!
