Головна Новини Будучи важко пораненим, врятував трьох побратимів: спогади про загиблого Героя Тараса Щирбу

Будучи важко пораненим, врятував трьох побратимів: спогади про загиблого Героя Тараса Щирбу

Батько трьох дітей Тарас Щирба мав можливість не воювати, але обрав захищати Україну. “Я відчуваю, що маю бути там”, – слова, які він сказав матері, йдучи до війська. Чоловік загинув наприкінці листопада минулого року на Донеччині. Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з родичами та побратимом загиблого бійця.

Матір загиблого в російсько-українській війні бійця Тараса Щирби щодня відвідує заупокійні служби в церкві. Вона розповіла, що її сина поховали торік 5 грудня. Він загинув поблизу селища Кордюмівка.

“Мене врятували довгі розмови з отцем Василем Іванівим. Він дуже багато часу на мене витратив. Багато зі мною розмовляв. Я розумію, що цю пустку повинен заповнити Бог. Я стараюся, щоб так сталося, але втрачати рідних дуже складно”, – каже Надія Щирба.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Надія Щирба в церкві. Суспільне Тернопіль

Після церкви жінка йде на могилу до сина. З нею прийшли донька й Тарасовий побратим Роман Галабурда.

Чоловіки товаришували більше 15 років. Пліч-о-пліч воювали з 2014 року.

“Було легше трошки в 2014-2015, як служили. Зараз тяжче через масштабні по всій Україні обстріли. Ми стояли і в Києві, і їздили на різні виїзди. Навіть в Києві ти міг знати, що може з тобою щось статися, бо були обстріли дуже масивні. Тарас любив зброю.Це було його захоплення: зброя, стрільба. Це було його покликання”.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Побратим та родичі біля могили бійця. Суспільне Тернопіль

Коли почалася повномасштабна війна, Тарас вдруге пішов воювати.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Тарас Щирба. Фото: Оксана Поберейко

Від 28 лютого додому приїжджав тричі на кілька днів, розповіла сестра бійця Оксана Поберейко.

“Він був в гостях у нас трошки. Ми сиділи родиною: батьки, дружина його, діти, моя сім’я. Розмовляли. Не багато розказував про свої військові будні, але був такий зосереджений, якийсь такий врівноважений, спокійний. Оскільки він твердо знав, що він хоче там бути. Мама пробувала його переконати: “Тарасику, в тебе троє дітей. Є можливість повернутися додому”. А він казав: “Я відчуваю, що я там маю бути”. Дуже тепле, родинне було у нас спілкування і останні фото, які ми зробили разом, я їх тримаю завжди біля себе”.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Сестра бійця Оксана Поберейко. Суспільне Тернопіль

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Тарас Щирба з дружиною та дітьми. Фото: Оксана Поберейко

За словами матері бійця, патріотом Тараса виховали дідусь та бабуся, обоє були в УПА.

“Моя мама була зв’язковою. Пішла в члени УПА в 20 років за німців в 1942 році. Потім коли радянський союз переміг, її арештували. Тяжко допитували і каторга 10 років. Тато також був в УПА. Мої батьки вирішили, що тарас не піде в садочок. Ми жили окремо від батьків, і тато приїжджав щодня до нас і з Тарасиком залишався. Так 2 роки він їздив. І я собі думаю, що напевно він йому абсолютно все розказував. Тому що батьки нас берегли. Вони про свою боротьбу ніколи нічого не розказували”.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Фото батьків Надії Щирби. Фото: Оксана Поберейко

Надія Щирба каже, у смерть сина не вірила до останнього.

“Вони були на “нулі” і прилетіла міна, розірвалася і їх поранило. В нього було поранення в ліву сторону, так навпроти серця, де закінчується бронежилет зі спини. Тарас витягнув ще трьох побратимів і повертався по зброю і впав без свідомості. Забрали його в швидку, я не знаю куди його довезли, але подивилися, що там складне поранення і перевантажили в іншу швидку, і повезли в Дніпро. Він мав тату “Тризуб”, він мав молитву нижче серця “Царю небесний”, на лівій руці в нього був червоно-чорний прапор і напис: “За Україну, за її волю”. І всі тату зійшлися. І ми не вірили. І ми сподівалися, що це такі тату, які багато хто робить”.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Матір та дочка в храмі. Суспільне Тернопіль

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Тарас Щирба з дружиною. Фото: Оксана Поберейко

Поховали Тараса Щирбу на Алеї Героїв Микулинецького кладовища в Тернополі. Йому було 37 років. Чоловіку присвоїли звання почесного громадянина Тернополя посмертно. У Тараса Щирби залишилися дружина і троє дітей.

"Я відчуваю, що маю бути там": історія загиблого бійця з Тернополя Тараса Щирби

Діти на могилі батька. Фото: Оксана Поберейко