Вони схожі, як дві краплі води, але різні за характером. У них однакові чоловіки і по двоє дітей. А ще спільний будинок і одна професія. А три роки тому вони почали службу в 44 артилерійській бригаді. Про неймовірну історію тернопільських близнят – у сюжеті Т1 Новини.
Вони усюди разом: і вдома, і на роботі. Сестри-близнючки Надія та Люба Сімчуки – обоє медики, а віднедавна служать у 44 окремій артилерійській бригаді. Сестри жартують, що тепер у них родинна ротація. Люба зараз на Сході, у зоні ООС, а Надя лише повернулася звідти.
– Я завжди переживаю, якщо вона не біля мене. Ми коли двоє, то ми одне ціле. Якщо не можу до неї додзвонитися, то дуже переживаю, одразу пишу їй. Вона ж не має часу мені це робити, – каже сестра-близнючка Надія Сімчук.
Сестри завжди підтримують одна одну. Розповідають, що на відстані їх емоційний зв’язок стає більш міцнішим.
– Часом і кричить, часом і заспокоює, а часом говоримо, ці слова бувають різними, – додає сестра-близнючка Люба Сімчук.
Своє дитинство Надя і Люба згадують з посмішкою.
– Нас троє в сім’ї і завжди вся вулиця була у нас. Всі ігри буд в нас або виходили на вулицю, то було у нас на подвір’ї, – каже Люба Сімчук.
– Бувало, що шапочку зробили мені з будяків, начіпляли, а зняти не можуть. Дуже страшно було, ще потім довго вибирали, – додає Надія Сімчук.
У сестер чоловіки теж близнята. Коли вони збираються разом, то й одразу не відрізниш. Навіть весілля у них було в один день. А познайомилися вони випадково – Надя помилилася номером телефону і потрапила до Ярослава. Коли розговорилися, з’ясувалося, що в хлопця теж є брат-близнюк.
– Як хлопці розповідали, як вони ділили нас. Ми з Славіком були знайомі до того, і він казав до брата: «Котру я знаю, та буде моя, а котру я не знаю, то та буде твоя». В принципі так було шикарно. Ми з Володею дружимо, але в нас зовсім різні характери. Я з Володею як з братом можу поспілкуватися, а от як з чоловіком – я б з ним не зжилася, – розповідає Надія Сімчук.
– Ми часто разом гуляли по вулиці і було дуже весело. Такого раніше не було, що ти йдеш по вулиці і на тебе всі звертають увагу і обертаються вслід. А потім включилася та зелена лампочка «Ось воно!», – додає Люба Сімчук.
У Сімчуків по двоє дітей. В обох – хлопчик і дівчинка. Діти батьків попри велику схожість не плутають.
– В мене діти називають сестру мама Люба, а Любині мене – мама Надя, – каже Надія Сімчук.
Сестри тепер спілкуються лише по телефону і з нетерпінням чекають чергової ротації, щоб хоч на кілька днів побути разом.
Оксана Смільська, Віталій Куземко, Т1 новини
