Головна Новини Аферистка та її син-злодій в обіймах мамочки-відьми. Як ламалися долі людські

Аферистка та її син-злодій в обіймах мамочки-відьми. Як ламалися долі людські

Як-то кажуть, яблуко від яблуні далеко не падає. Можливо, правду говорять генетики, синам інтелект передають їх матері, дочки успадковують розум від тата.

Про що це ми? Ми про реальну історію з життя однієї родини. Аби все розповісти, товстої книги не вистачить. Історія на півстоліття, на три покоління. Почалася в невеликому містечку Здолбунові на Рівненщині і триває по сей день. Жахає нелюдськими вчинками трьох осіб. Багато вони познущалися над рідними, які в них вірили.

У Тернополі живе жінка, яку рідна матір називає аферисткою. Найстарший син шахрайки, Дмитро, далеко від неї «не втік». Спортсмен, силу має, тим і користується, наганяючи страх на свою колишню дружину та тестя. А бабуся в Здолбунові живе в незнанні і вірить, що він не став таким, як його мама.

Дитинство аферистки

Багато років проживала сім’я Світлани Олексіївни у квартирі на три кімнати в Здолбунові. Наталя росла проблемним підлітком. Через погану поведінку дитини у старших класах маму час від часу викликали до школи.

– Не ходила до школи, грубим словом, шлялася. Наша квартира на першому поверсі. Для неї ми виділили окрему кімнату. Вона через вікно вистрибувала. Зранку встаю, її нема. Я до школи, а в школі її нема. А вона, ночами машинами їздить з усілякими чоловіками. А мій вітчим її все захищав, душі в неї не чув. І тут мене покликав Паромоненко, суддя здолбунівського суду. Сказав, щоб я з собою взяла Наталю. Я їй про це кажу, а вона до мене: не піду. Та я її зразу: викличу наряд міліції, хай тебе вся школа бачить, як ведуть. То вона погодилася.

Причиною виклику була ганебна поведінка Наталі. Світлану Олексіївну оштрафували на 40 карбованців через те, що начебто погано виховувала. А мама просто не давала собі ради.

Інформацію про штраф з відділку міліції передано по місцю роботи жінки. Паромоненко спершу досить ввічливо говорив з Наталею, та потім мало не зірвався, відчувши на собі підліткову безкультурність.

– Він її запитує: ти де працюєш? – продовжує розповідь бабуся. – Вона: ніде. «А ти бачила, де твоя мама працює?» А вона так відповіла, що мене аж в серці закололо: «Пісок жопою розмішує». Боже, як він розізлився, коли це почув. Добре її висварив. Але що це дало? Від сили на місяць Наталя заспокоїлася. Але потім знову…

Школа закінчилася. Випускний. Мама купила плаття для доньки.

– Десь тоді вона почала зустрічатися з Богданом, як закінчувала десятий клас. Я принесла їй плаття, вона одягається. Я дивлюся.., таке відчуття, що Наталя вагітна. Чесно, я втручатися не хотіла. Богдан пообіцяв на ній женитися. Нехай, весілля, то весілля. Вона таки була вагітна, а потім виявилося, що не від Богдана…

 

На цих словах Світлана Олексіївна схопилася за голову. Вона пам’ятає свого внука Дмитра, якого вже не бачила вісім років.

«Боже, як він його бив»

– Ви би знали, як Богдан бив Діму. А Наташа стоїть дивиться. Я кажу до неї: ти ж мама! Ти хоч!.. – у цей момент споминів Світлана Олексіївна заплакала. – Як згадаю, як вони його били… якраз тоді вони до мене на квартиру переїхали жити. Богдан мав тонку різку, щоб бити нею Дмитра. Боже, як він його бив. На дитині, на плечах, були тонкі сліди закипілої крові від побиття різкою, а хлопчику 8-9 років… У мене нема слів, щоб це передати…

Світлана Олексіївна каже, що справжній батько Дмитра досі живий, проживає в Здолбунові, але не цікавився своїм сином. І як би там не було, малого по-батькові записали Богдановичем.

На прохання бабусі Дмитра віддали в секцію боксу. Ще змалку, вдавшись у справжнього батька, малий виростав кремезним і здоровим. Зайняття спортом підсилило юне тіло, а перемоги приносили гроші в сім’ю.

– Наташа з Богданом забирали від сина гроші. І вже тоді перестали його бити. Але справа не в грошах. Справа в тому, що вони вже стали відноситися до нього більше по-людськи. Дмитро став накаченим, красивим і дуже подібним на свого справжнього тата Павла. Я ще досі дивуюся, як малий вижив.

Та він вже давно не приїжджав до бабусі і не показував їй правнука. Багатим став, справ багато в нього, тому не приїжджає. Так думає про нього бабуся.

Сексуальний досвід з дідом. Як вмирали два вітчими

Шлюб між Наталією і Богданом кілька разів переривався. Наталя мала ще одного чоловіка і з ним третю дитину. Та Богдан декілька разів прямо з вулиць Здолбунова забирав Наташу до Тернополя.

Перший сімейний досвід спільного проживання Наташа отримала, ще в чотирнадцять років.

– Мій вітчим, її дідо, спав з нею в одній кімнаті. Вони спали в одному ліжку. Моя мама знала, але мені тоді не говорила. Аж через роки перед смертю мені мій чоловік сказав. Для нього Наташа була все. Знала я би тоді, вигнала б вітчима. Може б інакше доля Наташі склалася і вона б не була гулящою.

Втім, навіть вітчим пані Світлани, з яким пізнала доросле життя Наталя, помер не помер своєю смертю. Це було в середині 90-х.

– Я якраз була на роботі. Приходжу, тато лежить побитий, голова в крові, обличчя все синє. Богдан побив. Через тиждень тато помер. Я кажу, давайте подамо заяву. Наташа мені: «То в чом дєло, подавай, сяде він в тюрму, а я тобі, мамо, сяду на шию». А я тільки на пенсію вийшла, у мене пенсія 49 гривень тоді була. Як мені бути? Що мені робити? Гадюку годувати, коли сама ледь з кінцями зводжу. І моя мама каже… та нехай. Так і не подали заяву. Та вони і мою маму до смерті швидше довели нервами.

І не тільки маму. На той світ допомогли піти другому чоловікові Світлани Олексіївни. Богдан і Наталя уже тоді проживали в Тернополі. Приїхали в гості на день народження до молодшої доньки пані Світлани.

– Богдан з Наташею прийшли обоє на підпитку. Сіли ще поправили. Напали на мого чоловіка Миколу. Богдан вдарив Миколу в горло, розбили щелепу, але через певний час синці та садни пройшли. Після того у Миколи рак горла. Через декілька місяців після бійки і він помер. Богдан і мене не раз лапав за горло. Живіт від побоїв був весь чорний. Наташа це бачила і знаєте, що казала до Богдана? «Не чіпай її, вона сама здохне».

Продаж кімнати мами якнайдорожче

Світлані Олексіївні зараз майже вісімдесят. А на схилі віку дожити важко, адже Наталя виганяла маму на вулицю. В лютому цього року якраз минає десять років як Здолбунівський суд вирішив поділити квартиру Світлани Олексіївни на двоє.

– Якраз 10 лютого мине десять років, як ота кімната закрита на ключ. Я доступу не маю. Там нема ні батарей на опалення, ні води. Нічого там нема. Пустує. Я просила Наташу продати мені кімнату. А вона мені каже: «Як для тебе, то за 100 тисяч гривень продам». У неї ж ніхто не купить, бо кому потрібна та кімната. Це ж багато. Ця кімната за цінами в Здолбунові вартує від сили 30 тисяч гривень. За що сто? Чому так дорого матері? Я не можу купити за такі гроші…

Загуляв з «мамочкою»

Так і живуть на віддалі Світлана Олексіївна і її донька-аферистка Наталя. Так, що ж з Дмитром? Як йому живеться? Дорослий вже, більше тридцяти. Одружений? Так, був. Сина має, правнук є в Світлани Олексіївни, але не бачить вона свого правнука, не має змоги порадіти за сім’ю Дмитра. Він опинився в лещатах 60-річної відьми.

Їдемо в Тернопіль. Зустрічаємо Анну, колишню дружину Дмитра.

– Ми розлучилися два роки тому, але до розлучення сталося ще багато нюансів, – розпочала свою розповідь Аня. – Я не знаю коли «ця» жінка потрапила в життя мого чоловіка. Він мені сказав, що знайшов у Києві роботу. Але наскільки розумію, він в той час кочував у Струсові (село неподалік Тернополя – ред.), де вони жили разом, бо ніякого Києва не було. Безпосередньо в моє життя вона потрапила, коли сама мені подзвонила з невідомого номера і сказала: «Твой муж з бєрємєнной женщіной разгулівают». Потім, як виявилося, ніякої дитини не народилося. Вона може мала надію, що я буду його повертати чи дуже хочу з ним бути. Але мені вже було якось байдуже: гуляє, то нехай гуляє, ради Бога…

Коли чоловік загуляв, маленькому Артурчику було три роки. Дитя зовсім не розуміло, що відбувається. Дмитро брав його з собою до своєї коханки і вчив малого, щоб він її називав мамочкою. А згодом і зовсім викрав дитину від рідної мами.

– Дмитро викрав сина весною минулого року. Він прийшов у дитсадок на п’ять хвилин раніше за мене. Я подзвонила в поліцію, але чоловік їх не побоявся. Завіз дитину в Струсів. А хата в Струсові не його, не мамочки, вони її орендували. На подвір’ї дві хати. В одній живе 75-річна жінка, яка не є родиною, в другій – вони. В тої пенсіонерки син вже кілька разів судимий за наркоманію, має на ґрунті серйозні проблеми зі здоров’ям.

Був випадок, коли Аня з дідусем приїхали до будинку в Тернополі, де «мамочка» веде свої сеанси. На зустріч вийшов Дмитро. У білий день він накинувся з кулаками на свого тестя. Кинув об землю, бив до непритомності. Аня кричала, плакала, просила. Дмитро бив її батька, бив дідуся свого сина на очах дівчини, яку колись кохав і клявся бути вірним.

Поліція відкрила кримінальну справу, але хіба це помогло мамі. Дмитро за викрадене у жінки золото найняв адвокатів.

На мові магів – справжня відьма

Про те, що коханка в Дмитра не проста жінка, вона сама ж заявляє через інтернет. Декілька тернопільських видань у неї навіть брали інтерв’ю, не розкриваючи по суті, хто вона справжня.

«Якщо говорити на мові магів – я справжня відьма. Але це не повинно вас лякати, бо ж це слово походить від слова «відати, знати»… Наступив такий момент, коли треба було мені вибирати: або дурдом, або дар. Наступає певний момент, коли ти не знаєш, чи це біла гарячка чи це щось…. Ти починаєш бачити істоти, які ніхто не бачить, і треба з цим далі жити», – говорила «Єва» в інтерв’ю «Погляду» (дата публікації 21.08.2013 року).

«Мене звати Єва, – почала розмову маг. — Мені незабаром буде 50, а займаюся магією з 23 років. Почалось все з банальності — у мене був страшний стрес і я почала бачити речі, які раніше були для мене закриті. В таких ситуаціях є два виходи: або замикатися і божеволіти, або розбиратися у собі», – з публікації на сайті «20 хвилин» (дата 07.09.2008р.).

«Як чоловік сприймає магію?» – питали її в інтерв’ю

– Чоловік мій з Тернополя, познайомилися ми на одному дні народженні. Я почула просто звук голосу, ще не бачила його, але відчула. Шукала чоловіка партнера по життю. Він у мої справи не вмішується», – видання «Погляд».

Байдужість поліції. Нема цій історії кінця

Сприймає він чи не сприймає, та є маленька дитина, яку виховує чужа «мамочка»-відьма.

Хто знає Єву, її завше бачать в чорному одязі, в чорному парику. По вулиці її не впізнати – білявка. Людська наївність, віра в пороби і магію дають її можливість заробляти непогані гроші. 600 гривень за одну годину. 2000 гривень за один урок чаклунства.

Чоловіка вона собі придбала на чужому дні народжені. Чужого чоловіка придбала. Він потягнув маленького хлопчика, за яким плаче мама. Соціальні служби та суд – справжню маму то покличуть, то попросять «зачекайте». А відьма-мамочка тим часом в обіймах сильного. Якщо вірити в надприроднє, то справді відьмам для сексу потрібен мускулистий, але не надто розумний чоловік. Аби гратись ним і відчувати приплив сил.

Поліція не притягує до відповідальності того здорованя за побиття дідуся, який теж хоче побачити внука, який за доньку заступився.

34-річний здоровань бездумний опинився в чарах. Але ж і дитина там, хлопчику 5 років.

Коли після побоїв вмерли в Здолбунові два чоловіки, місцева міліція теж тоді сліпо закривала очі.

– У нас в Здолбунові є такий міліціонер Квікал, друг Наташі і зятя. Богдан дав йому тисячу гривень і той його відпустив. Я приходжу в міліцію, сидить отой Квікал, моя Наташа і ще один мент. Хі-хі і ха-ха наді мною. Квікал взяв у мене пояснення. А в нього такий почерк дрібний і він мої пояснення писав сам, а потім дав прочитати. Я ледве розібрала, що там написано. То потім виявилося, що я, мені сімдесят тоді, нанесла нервове потрясіння. Мене зробили винною, що мене побив зять, – розповідала Світлана Олексіївна.

Бабуся винить себе все життя, що не зуміла виховати доньку, як людину. Винить себе Аня, що колись покохала здорованя. А ті, вини не відчувають. Ходять і живуть спільно з відьмою-Євою і дали під її опікунство маленьку дитину.

Слухати від очевидців історію їхньої родини дуже важко. Там миру і злагоди вже не буди ніколи. Хочеться лише, щоб Артурчик виростав з рідною мамою, і вони приїхали в гості до прабабусі.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here