В рамках відзначення 198-ї річниці з дня народження Т.Г.Шевченка та з метою популяризації культурної спадщини району по темі шевченкіани у Гусятинському районному комунальному краєзнавчому музеї відкрито постійнодіючу виставку “Т.Г.Шевченко і Тернопільщина: уклін Великому Кобзарю”.
На виставці виставлено близько ста предметів з колекції музею. Ознайомлення відвідувачів з експонатами музейних фондів, що пов’язані з іменем Т.Г.Шевченка, слугує підвищенню рівня екскурсійних заходів в процесі науково-освітньої роботи музею.
Особливо високими мистецькими якостями відзначаються на виставці декоративні керамічні тарелі з барельєфом погруддя Т.Г.Шевченка роботи Євгена Куцярського – народного умільця із с. Товсте Гусятинського р-ну, що передані музею у 1981 році та вирізьблені на дереві народними майстрами з Гусятинщини портрети поета, роботи 1969 року. А найдавнішим музейним предметом представленим на виставці, із надбання музейної колекції, є вишитий рушник на грубому домотканому полотні, переданий музею жителькою з села Перемилів Гусятинського району у 1974 році. Цей витвір народної творчості ще з кінця ХVІІІ ст. передавався у родині з покоління в покоління як оберіг української духовності. За переказами його власниці він завжди ошатно прикрашав портрет Тараса Шевченка, який висів на стіні у світлиці їх старенької хатини.
Книги: “Кобзар” (Вінніпег: «Культура і освіта”,1944р.); “Малий Кобзар” (Фельдкірх –Форарльберг: “Заграва”, 1946р.); “Кобзар”, повне видання в трьох томах книжкового товариства “Універсальна бібліотека”, 1947р. – передані
музею з Канади від члена філії Українського Національного Об’єднання (УНО) Торонто-Захід п. Миколи Сергійчука.
Поштові марки СРСР 1961-1964 рр. приурочені ювілейним датам від дня народження і дня смерті українського поета та чорно-білі світлини з Гусятинщини: святкування 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка в селищі Гримайлів 9 березня 1964 року, відзначення 181-ої річниці з дня народження Т.Г.Шевченка на сцені Зеленівського Будинку культури у 1959 році, вистави “Мати наймичка” (за поемою Т.Г.Шевченка “Наймичка”) у виконанні учасників драмгуртка с. Буцики на сцені місцевого клубу в 50-ті роки ХХст. – повертають нас у спогади минулого, коли велич Тараса Шевченка постійно перебувала у вінку всенародної шани.
В Україні та за її межами встановлено багато пам’ятників Тарасові Шевченку. Монументи Кобзарю встановлені і в десятьох населених пунктах Гусятинського району. Деякі з них не раз нищили за роки польської окупації, проте згодом їх відновляли. Фотографії пам’ятників Т.Г.Шевченку в м.Хоростків (1956р.), в м.Копичинці (1964, 1979, 1989рр.), в с.Лежанівка (1975р.), в смт.Гримайлів (1953, 1956, 1970, 1977рр.), в с.Товсте (1992р). в с. Перемилів (1992р.), в с.Глібів (1992р.), в смт.Гусятин (1993р.) – є свідченням споконвічної всенародної любові до поета.
На основі виставлених матеріалів протягом 2012-2014рр. науковці музею проводитимуть тематичні екскурсії “Тернопільськими стежинами Кобзаря”, де знайомитимуть відвідувачів з новими науковими дослідженнями щодо нащадків з гілки Шевченківського роду , якими може гордитися і Гусятинщина. Володимир Васильович Шкробот, син Василя Тимофійовича ( головний лікар Гусятинської райлікарні в післявоєнні роки) – походить (по материнській лінії) з роду Красицьких: Антон Красицький був чоловіком Катерини Григорівни Шевченко, а заодно й швагром Тараса.
Ольга Гофман, директор Гусятинського районного комунального краєзнавчого музею
