А чи є в нашій літературі щось захопливіше і страшніше за казку? Казку необроблену, неприкрашену, не пом’якшену автором, напівдику казку-легенду? Ну хіба що твори Миколи Васильовича Гоголя, який, мабуть, багато в чому на такі от легенди і спирався. А якщо спробувати усе це поєднати?
Театральна студія “Третій Дзвінок” спробувала поєднати Гоголя з легендами, лялькову виставу з живою акторською грою, та ще й здобрити отримане варево музикою гуртів “ДахаБраха”, “Vittard”, “Ведьма на Варгане”, “Разнотравіє” і багатьох інших. Вистава, що народилася в результаті цього експерименту, отримала назву “Недосказане Гоголем”. Прем’єра відбулася 5 травня 2018 року, і пройшла з повним аншлагом.
Насправді, у постановці такого формату існували певні ризики, – говорить керівник студії Дмитро Татарінов. – Перш за все, це специфіка сприйняття нашого регіону. Західна Україна завжди була досить релігійною, і тому тематика нечистої сили, якою просякнуто багато творів Гоголя, могла бути сприйнята відверто вороже. Проте ми ризикнули. Іншою проблемою при простановці став розмір групи – як не як, у виставі задіяно понад 20 учасників. А якщо врахувати, що у виставі дуже багато масових сцен (використаний принцип живих декорацій), відсутність навіть одної людини ставила під загрозу успішність репетиції. Ми викручувалися – заміняли одних іншими, інших – третіми, і так далі. Відверто кажучи, до стадії фінальних прогонів вистави відбулося усього три репетиції у повному складі. Можете собі уявити, яким стресом це було для дітей. Але найголовнішою складністю було те, що цього року студійці вперше спробували себе у якості ляльководів. Керування театральною лялькою вимагає абсолютної зібраності і взаємодопомоги, адже у більшості випадків одною лялькою одночасно керувало двоє студійців. Тож діти повинні були навчитися діяти як одне ціле, і мені дуже приємно, що і з цим випробуванням вони гідно впоралися. Радує, що діти взялися за цю відверто непросту роботу з ентузіазмом, постійно пропонували цікаві акторські знахідки, і тому багатьом із них я дозволив імпровізувати і будувати своїх персонажів із досить високим відсотком свободи, – пише teatr.te.ua.
Жодна вистава ніколи не відбудеться силами самих лише акторів. На щастя, театральтна студія “Третій Дзвінок” вже не перший рік співпрацює з цехами тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки. Цей рік теж не став виключенням – створювати виставу юним акторам допомагала потужна команда професіоналів. Ляльок для вистави виготовив головний художник театру Володимир Якубовський, реквізит та аксесуари для костюмів створили художники-бутафори Марина Коваль та Олена Копчак. Містичної атмосфери вистави вдалося досягти завдяки шедевральній праці художника по світлу – заслуженого працівник культури україни Володимира Баранова. Особливого колориту і енергетики виставі додали ляльки зі справжнього сіна, які були зроблені самими студійцями під керівництвом тернопільської майстрині Ольги Закорчемної. Зі звуковим рядом працював Олексій Баранов, машиністом сцени був актор театру Богдан Брантюк, висвітлювали хід прем’єри оператор Вадим Герасимчук та фотограф Тарас Іванків, актор театру і заслужений артист України. Неможливо не подякувати окремо Марії Шуфляк, яка пошила 21 повноцінний костюм у свої, на хвилинку, майже 90 років! Не обійшлося і без форсмажора. За кілька днів до прем’єри стало відомо, що через особисті причини не зможе взяти участь у виставі виконавиця одної з ключових ролей. Рятувати ситуацію довелося співкерівнику студії, актрисі театру актора і ляльки Тетяні Кошильовській, яка буквально за дві репетиції ввелася у виставу, за що їй окрема подяка. Та врешті решт, незважаючи на усі проблеми і виклики, вистава сталася. І ми цьому надзвичайно раді!
Театральна студія “Третій Дзвінок” висловлює подяку адміністрації Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки, а також особисто художньому керівнику театру, заслуженому працівнику культури україни, Івану Васильовичу Шелепу за надане приміщення і усіляку підтримку у створенні вистави.
