У тендітних руках Галини Коваль із Розгадова Зборівського району дерево змінює форму і перетворюється на справжнє мистецьке полотно. Різьбярством майстриня займається вже майже двадцять років. І хоч ця справа не зовсім жіноча, однак їй безмежно подобається і тепер вона просто не уявляє себе інакше. Тим паче, що в дуеті з пані Галиною працює її чоловік Зиновій – професійний столяр і різьбяр.
І солом’яного капелюха сплете
– У моїй різьбярській долі велику роль зіграв вчитель Конюхівської художньої школи, що в Козівському районі, нині вже покійний Богдан Сойка, – розповідає пані Галина. – До цього закладу я прийшла для того, щоби освоїти навики малювання. Однак Богдан Васильович завжди хотів, аби його учні були талановитими у всьому, тому, крім малювання, навчав нас плетінню з соломи та різьби по дереву. Мені дуже це сподобалося і вже згодом я плела солом’яні капелюхи для рідних, сусідів, навіть із інших сіл мала замовлення. Солому брала житню – вона еластична, тому з нею легко працювати.
Перші замовлення – у школі
Але різьбярство Галині Миколаївні було ближче до душі. У цьому її підтримували батьки. Тато теж працював із деревом – він був столяром, а хрещений – різьбярем-самоуком. На початках пані Галина вчилася виконувати найпростішу роботу, а поступово переходила до виготовлення складніших елементів. Вже у шкільні роки отримувала свої перші замовлення. Переважно це було оформлення різьбою карнизів. Дівчина мріяла стати професійним різьбярем, тому після закінчення десятого класу здобувати цей фах подалася до Золочева.
Єдина дівчина-різьбяр
– Так уже повелося, що де б я не вчилася, то завжди була єдиною дівчиною-різьбярем, – розповідає Галина Коваль. – У художній школі в Конюхах спочатку у класі дівчат було багато, утім вже скоро вони залишили навчання. Аналогічна ситуація склалася і в училищі. У моїй групі було 32 хлопці і лише я одна дівчина. Одногрупники не раз кепкували з мене, дивувалися, навіщо мені різьбярство, мовляв, це зовсім не жіноча справа. Хоча насправді я більш сумлінно ставилася до навчання і різьбила набагато краще від хлопців. Не без того, що спочатку не раз пальці були порізані аж до крові. Але коли врешті отримувала бажаний результат, то на це вже й не звертала уваги.
Все, наче справжнє
В умілих руках цієї талановитої жінки дерево перетворюється на картини. Дивлячись на них, складається враження, ніби природа – жива істота, яка має власні думки і почуття. У дерев’яних виробах Галини Коваль знайдете різьбу з рослинним орнаментом, обрамлення для дзеркал, різьблені меблі. До вподоби жінці відтворювати у дереві людей, птахів і тварин. Зазвичай працює з липою – вона тепла і м’яка, легка для рук. Ескізи придумує сама. Спочатку малює їх на папері, потім переносить на дерево.
Подружжя, залюблене в дерево
– Кожен мій витвір для мене особливий і дорогий, – каже умілиця. – Тому до роботи ставлюся з великою відповідальністю. Пригадую, як торік мене попросили оздобити різьбою посох для владики Василія Семенюка. Дуже переживала за цю роботу, два дні молилася, аби все вдалося. Слава Богу, результатом усі були задоволені.
У міцному тандемі з Галиною Коваль працює її чоловік Зиновій. За фахом він – столяр декоративних меблів. Також добре володіє навиками різьби. Він виготовляє меблі на будь-які смаки. За улюбленою роботою сидить до опівночі. Не творити, каже, не може, бо це, зізнається, радше душевна, ніж матеріальна потреба.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА,
