Різниця в рівні життя між Києвом і кількома великими містами з одного боку і всією іншою країною з іншого перетворюється на прірву. Звернути зі шляху держав третього світу Україні може допомогти лише тотальна децентралізація. Про це пише журнал “Кореспондент”.Зокрема, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода, оцінюючи різницю в якості життя населення Києва, міст-мільйонників і провінції, доходить невтішних висновків.
“В Україні є і Європа, і Азія, і Африка. І все це в одній країні”, – каже експерт. Під Європою він має на увазі Київ, під Азією – індустріальний Схід. Про “українську Африку” експерт делікатно мовчить.
Але якщо подивитися на рівень ВВП на душу населення в різних регіонах, Африка виявляється сама собою. Так, в Києві цей показник у шість разів вищий, ніж у Тернопільській чи Закарпатській областях. А середня зарплата відразу в десяти регіонах країни, переважно західних та центральних, не дотягує до 250 дол., хоча в столиці вона майже дорівнює 500 дол. І цей тотальний розрив між центром і околицями, на думку аналітиків, з року в рік лише посилюється.
Вже сьогодні киянину важко зрозуміти страждання, наприклад, жительки Херсона, яка не захотіла називати свого прізвища у пресі, і просто мріє про зарплату 200-250 дол.
“Для Херсона 2 тис. грн. – це щастя “, – каже українка, яка до червня працювала провідним інженером в місцевому відділенні Державного земельного кадастру, а тепер шукає нову роботу.
За статистикою середня зарплата в Херсонській області – 1,5-2,0 тис. грн., що вдвічі поступається київському показнику.
На думку експертів, яскраво виражений поділ на багатий центр і злиденну провінцію – це шлях країн, що розвиваються, таких як Китай або Росія. Ці держави виглядають як привабливі ринки, нарощують свій вплив, але плодами їхніх успіхів користується мінімальна частина населення. А ось в успішних і комфортних державах ЄС, за словами Володимира Пархоменка, директора аналітичного центру Асоціації міст України, регіональний розрив не так помітний.
Середня зарплата в Україні, за даними Держкомстату за перше півріччя 2011-го, коливається на рівні 2,49 тис. грн. (311 дол.). Але лише столиця, Київська, Луганська, а також Донецька і Дніпропетровська області можуть похвалитися тим, що в них середня зарплата вище цієї цифри.
Зате відразу в десяти областях – представниць західного і центрального регіону цей показник не дотягує навіть до 2 тис. грн. (250 дол.).
При цьому у Києва особливе місце – він незмінно перший у таких рейтингах. Сьогодні тут в середньому отримують 475 доларів. Київ не лише адміністративна, а й фінансова столиця. Тут розташовані майже всі головні офіси великих вітчизняних компаній та іноземних представництв. Річний бюджет одного лише Києва торік дорівнював 14,65 млрд грн. – це сумарний бюджет шести областей України (Львівської, Волинської, Тернопільської, Чернівецької, Донецької та Луганської).
Крім того, на головне місто України припадає половина всіх іноземних інвестицій, що надійшли в країну за всю її історію, – на 1 липня ця цифра дорівнювала 23,4 млрд. дол. За даними Держкомстату, найближча суперниця Києва – промислово розвинена Дніпропетровщина – отримала втричі меншу частку (16%). А основна частина країни, 19 областей, задовольнялася 0,1-2,0% від загального потоку грошей закордонних інвесторів.
Все це призвело до різниці не тільки в зарплатах і доходах. Між киянами та провінціалами поглиблюється соціокультурна прірва. Адже навіть доступ до інформації у столичних жителів кардинально інший. Так, частка інтернет-користувачів у Києві, за словами Бороди, перебуває на рівні Нідерландів, і їх у 45 разів більше, ніж у Рівненській області, яка за цим показником може зрівнятися хіба що з Афганістаном.
Надмірна централізація капіталів в столиці запустила маховик подальшого зубожіння регіонів. Провінція активно втрачає кращі трудові резерви, які всмоктує Київ. Наразі кількість тих, що “понаїхали” до столиці, за різними підрахунками, вже дорівнює числу корінних киян.
Розрив у рівні життя між Києвом і містами-мільйонниками – Донецьком, Харковом, Дніпропетровськом та Одесою – в останні роки скорочується, кажуть експерти. За якістю життя – цей показник включає в себе зарплати, економічні показники, а також стан навколишнього середовища, рівень злочинності, медичного забезпечення та багато інших чинників – Київ у минулому році поступився першим місцем Львову, а цього року – Харкову.
Однак процес вирівнювання, який останнім часом намітився серед найбільших міст, ніяк не відбивається на глибинці. І за межами мегаполісів райдужна картина ситого життя меркне.
Причина нерівності в доходах між різними регіонами країни, за словами Павла Шеремети, президента Інституту стратегії Блакитного океану в Малайзії, полягає в різній продуктивності праці в різних сферах. У сфері послуг, особливо фінансових, вона вища, ніж у промисловому виробництві, а у промвиробництві вища, ніж у сільському господарстві.
Коли фінансові послуги зосереджені в так званих ділових столицях, де розташовані офіси ключових компаній, там само концентрується і весь капітал, і місцеві жителі отримують більші доходи. Живе втілення цієї тенденції – Москва, мільйонний ринок, стиль життя і динаміка споживання в якому кардинально відрізняється від решти величезної Росії.
Ще один приклад – Китай, де шаленими темпами розвивається прибережна частина, що лише увиразнює жалюгідний стан центральних і західних регіонів, де панує буквально середньовіччя.
“Якщо подивитися на країни, які більш-менш нормально розвиваються, то майже всі вони піднялися переважно через децентралізацію”, – каже Пол Кругман, один з найвідоміших економістів у світі, лауреат Нобелівської премії з економіки. Головне в цьому процесі, на його думку, щоб уряд забезпечив усім інфраструктуру і можливості для розвитку.
Подолати прірву між регіонами в Україні мала б політика вирівнювання, яку впроваджує держава. Але у вітчизняних умовах це приводить лише до механічного перерозподілу доходів багатих регіонів на користь бідних.
У підсумку економічно розвинені міста зацікавлені применшувати свої дохідні показники, а у влади населених пунктів, які живуть на держдопомогу, немає стимулу залучати інвестиції, пояснює Максим Борода.
Крім того, устрій України занадто нагадує російську владну вертикаль, в умовах якої регіони не мають і краплі політичної або економічної самостійності. І тому не можуть самостійно створювати якісь особливі умови для інвесторів, не здатні самі стимулювати розвиток своїх сильних сторін.
Натомість, наприклад, у Польщі відсталі регіони з 2000 року отримували бюджетну допомогу у вигляді грантів – під конкретні об’єкти і проекти. До того ж поштовх розвитку провінції дав новий адміністративно-територіальний устрій, пояснєю Ян Анджей Домбровський, президент Колегіуму Східної Європи. У результаті регіони отримали велику самостійність.
А у Туреччині депресивним регіоном колись була Анталія. 20 років тому тут була пустеля, і містечко ледь зводило кінці з кінцями. Але експерти побачили конкурентну перевагу – місцеву природу, а влада створила привабливі умови для іноземних інвесторів. Ті побудували на узбережжі готелі, зробили рекламу. У підсумку з’явилася не тільки ціла туристична індустрія, а ще й додатковий ринок сільгосппродукції.
Екс-заступник міністра регіонального розвитку та будівництва Анатолій Ткачук, упевнений, що Україні також необхідно змінити свій адміністративно-територіальний устрій. А далі вже приступати до децентралізації управління.
Павло Шеремета, у свою чергу, радить провести цілий комплекс заходів. Для початку – радикально спростити в регіонах умови для будь-яких інвесторів, поліпшити якість освіти і систему доступу до професійних знань. Потім, можливо, ще й перенести частину органів влади зі столиці в інші міста, як це, наприклад, робить Грузія, переносячи свій парламент з Тбілісі в Кутаїсі.
ТСН
