Питання реституції церковної власності в Україні є нагальною проблемою державно-конфесійних відносин у сучасних умовах.
Таку думку висловила Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова у Щорічній доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Печатну версію доповіді 8 лютого вона представила під час свого виступу у сесійній залі парламенту, повідомляє Інститут релігійної свободи.
На переконання Уповноваженого, процес повернення релігійним організаціям культових будівель та іншого майна культового призначення має продовжуватись і потребує врегулювання відповідним законом. “Його прийняття могло б суттєво знизити гостроту конфліктів, які продовжують бути джерелом напруженості у міжконфесійних та державно-церковних відносинах”, – вважає Ніна Карпачова.
У доповіді зазначено, що на сьогодні релігійні організації України забезпечені культовими спорудами лише на 69 %. Загалом близько 8 тисяч релігійних організацій в Україні здійснюють релігійну діяльність у орендованих приміщеннях або пристосованих під молитовні.
На відміну від попередніх років, цього разу Доповідь омбудсмена містить окремий розділ під назвою «Свобода світогляду та віросповідання».
У документі викладено загальні дані про релігійну ситуацію в Україні станом на початок 2011 року (хоча вони датуються 2012 роком). Зокрема, наведена статистика стану релігійної мережі та характеристика основних конфесійних напрямів.
Моніторинг Уповноваженого з прав людини свідчить про наявність багатьох проблем у сфері забезпечення прав людини на свободу совісті та ві¬росповідання.
Упродовж 2011 року до Уповноваженого “надійшло 4760 звернень від 99 486 тис. осіб з питань удосконалення чинного законодавства про свободу совісті і релігійні організації, процедури відновлення права релігійних громад на реституцію церковного майна, націоналізованого (конфіскованого) за часів колишнього Союзу РСР, повернення релігійним організаціям культових та інших церковних споруд, які перебувають у державній або комунальній влас¬ності, реалізації права на виділення земельних ділянок, оренди об’єктів неру¬хомості для релігійної діяльності, вжиття заходів щодо протидії розпалюванню міжконфесійної ворожнечі”.
При цьому близько 70 % цих звернень стосувалося по¬рушення права віруючих на альтернативну форму обліку платників податків без застосування ідентифікаційного номера. Ці звернення спричинені прийняттям наприкінці 2010 року Податкового кодексу України.
Уповноважений з прав людини вважає, що гармонізація національної моделі суспільно-релігійних та державно-церковних відносин з європейськими стандартами потребує якнайшвидшого прийнят-тя Концепції державно-конфесійних відносин в Україні та оновлення чинного законодавства.
Слід зауважити, за словами парламентського омбудсмена, “у нинішніх умовах відносини між церквою і державою дедалі набувають характеру рівноправного діалогу”.
Інститут релігійної свободи, м.Київ
www.irs.in.ua
