У вересні 2011 року рейтинг уваги на всіх провідних каналах, як і раніше, на користь правлячої коаліції (64% проти 26% опозиції та 10% інших політиків).
Про це свідчить контент-аналіз, проведений Академією української преси з участю вчених Інституту соціології НАНУ, повідомляє “Дзеркало тижня.Україна”.
Найменше збалансований розподіл уваги та синхрону на Першому національному, найбільше збалансований — на Новому каналі, СТБ, ТРК “Україна”.У цілому, 76% синхрону належить представникам влади, 14% — опозиції, 10% — іншим політикам.Пряма мова представників влади та правлячої коаліції на Першому національному становила 98%.
Однак експерти зазначають, що ситуацію 2011 року в медіа-просторі навряд чи можна назвати аналогічною жорсткому регулюванню інформаційного середовища владою за часів Кучми.Про це пишуть Валерій Іванов (Академія української преси), Вікторія Сюмар (Інститут масової інформації), Наталія Лихачова (ГО “Телекритика”), Наталя Костенко (Інститут соціології НАН України).
Експерти бачать декілька причин, чому зараз ситуація краща, ніж за часів кучмізму.”По-перше, влада не має досить великої професійної пропагандистської машини, здатної випрацьовувати зміст і нав’язувати виключно свій дискурс. По-друге, зоною відносної свободи лишаються друковані ЗМІ. По-третє, достатньої ваги набирають інтернет-канали, з яких інформацію отримують ті, хто ухвалює рішення”, — наголошують автори статті.”Проте очевидно, що, замість інформування та роз’яснення власних дій, публічної дискусії з приводу актуальних проблем, влада вибрала стратегію відмежування від критики та замовчування суспільно важливої інформації, перетворення ЗМІ у типово розважальний продукт”, — впевнені експерти.
Проте, на думку авторів статті, такий підхід для влади може бути “ефективним” лише у короткочасної перспективи.
“У більш тривалій перспективі така політика призведе до цілком очікуваних результатів — зниження довіри суспільства до традиційних ЗМІ, зниження їх рейтингів, відпливу значної частини аудиторії в інтернет, перетворення інтернет-видань та соціальних мереж на основне джерело інформації і поступове відмирання журналістики як професії”, — йдеться в статті
