Перших 20 підопічних Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату, що у Краснопущі, відселили із будівлі василіанського монастиря – пам’ятки архітектури XVIII- початку XX ст.
Про це кореспонденту РІСУ у Тернополі повідомив директор закладу Володимир Боянович. Таким чином, майже після 20-річних затягувань зрушила з місця справа повернення обителі її первісним власникам – ченцям. Протягом років місцеві посадовці відмовлялися взагалі говорити про можливість відселення спецзакладу, посилаючись на брак коштів. Не давали результату численні звернення віруючих та василіан у Тернопільську обладміністрацію, Кабмін, Держкомнацрелігій, Верховну Раду і навіть до Президента України. Теперішній гарант взагалі не відповів своїм громадянам, як, до речі, і представництво ООН в Україні. Уряд же неодмінно “спускав” звернення назад на обласний рівень – тобто тим, на чию бездіяльність, власне, і скаржились.
Ситуація змінилася у 2011 р. Адже за підсумками роботи тимчасової комісії Тернопільської облради, яку очолила депутат Марія Чашка, Краснопущу не тільки почали відвідувати – із обласного бюджету виділили 200 тис. грн. на перенесення будинку-інтернату з монастиря.
“Якщо гроші виділять, постараємося вже восени відселити частину підопічних,” сказав наприкінці весни 2011 р. згаданий уже В. Боянович.
Та справа затягнулася і відселення розпочали тільки наприкінці січня 2012 р. Відтак навіть монастирське приміщення тепер – не “корпус №1”. Ці функції виконує уже окремий будинок, відремонтований, як каже його директор, за стандартами “євроремонту”.
“Навесні плануємо виселити ще 20 підопічних у корпус №4 – колишню контору,” продовжує В. Боянович.
Тобто із 70 хворих, які жили у монастирі на початку року, навесні залишиться приблизно 30. І от на їх відселення грошей, за словами директора, бракує – потрібно проводити ремонти в інших корпусах.
Настоятель Краснопущанського монастиря о. Степан Романик ЧСВВ про те, що відселення почалося, дізнався від кореспондента РІСУ, а не від адміністрації будинку-інтернату. І його турбує те, що доля звільнених приміщень наразі невирішена. Ігумен та парафіяни монастирської церкви (у Краснопущі іншого храму немає – авт.) побоюються, аби у ті кімнати не підселили нових хворих.
“Пам’ятку руйнують, монастир не може нормально жити через галас, крики. Вважаю, що свідченням доброї волі влади було б поетапне звільнення монастиря – найліпше було б, якби вони закрили ті кімнати і взагалі віддали від них ключі,” говорить о. С. Романик.
До того ж, у такому випадку можна було б одразу взятися за оновлення звільнених келій, аргументує він. Директор будинку-інтернату В. Боянович запевняє, що ніхто нових підопічних підселяти не буде – заклад розрахований на 110 хворих і наразі майже укомплектований.
“А щодо поетапного повернення, то це має вирішувати облрада,”– каже В. Боянович.
Голова облради Олексій Кайда говорить, що гроші з бюджету виділяли саме “для ремонтних робіт і поетапного відселення”.
“Для підтвердження можна підняти стенограми засідання облради. Але, думаю, що мого слова достатньо. Потрібно поїхати й оглянути, що зробили. Після свят це зроблю,” – додає він.
Голова облради уже був у монастирі і закладі перед тим, як на голосування виносили проект рішення про виділення грошей.
До слова, з інспекцією у Бережанський будинок-інтернат ще у листопаді 2011 р. обіцяла поїхати начальник облуправління соцзахисту Богдана Олексишин. Кореспондент РІСУ разів п’ять телефонував до неї, аби дізнатися, коли саме це зроблять, але дату постійно переносили. Також ще на початку 2011 р. обіцяв відвідати проблемне місце і голова Тернопільської обладміністрації Валентин Хоптян, а ще раніше – його заступник Петро Гоч. Та досі цього не зробили.
