Від часу скандальних подій у селі Давидківці, коли люди радикальними методами протестували проти мобілізації, минуло трохи більше тижня строку. Через декілька днів після цього дійства на ім’я голови Чортківської РДА, а також військового комісара Чортківського ОМВК, надійшло колективне звернення від мешканців цього населеного пункту з повторною вимогою не мобілізовувати із села чоловіків, а тих, хто вже служить тривалий період в АТО – повернути додому.
Давидківчани, очевидно, не усвідомили, що ні голова райдержадміністрації, ні військовий комісар не наділені повноваженнями відмінити президентські укази, а навпаки, як державні та військовослужбовці, просто зобов’язані виконувати накази та розпорядження Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗСУ.
Але, як ми вже повідомляли, левова частка претензій чомусь адресувалася сільському голові Віктору Семчишину, начебто у всіх негараздах винен лише він. Виникла справді парадоксальна ситуація, коли пан Віктор, а на його місці запросто може бути будь-який війт, опинився у лещатах, де з одного боку тисне державна машина, з іншого – односельці. Досвідчений управлінець (18 років очолює сільську раду) вирішив не порушувати чинне законодавство. З оповіщенням військовозобов’язаних чоловіків у селі справилися непогано. Восьмеро тутешніх мешканців одягнули військову форму. Для порівняно невеликих Давидківців – це вже результат. Однак, якщо це результат для військкомату, то це, звісно, аж ніяк не могло задовільнити жінок, чиїх синів відправили на військову службу, а ти паче – в АТО.
На Віктора Семчишина посипалися докори, чому до армії не йде він особисто або його син. Щоби захистити батька від незаслужених нападків, син Віктора Адамовича поїхав до військкомату і записався добровольцем. Вже у навчальному центрі лікарі виявили в нього захворювання, яке несумісне з несенням військової служби, і він повернувся назад. Давидківчани до такого перебігу подій поставились з недовірою. Назрівав задум відкритого спротиву мобілізації та заодно, як мовиться, «підсипати солі до чаю» сільському голові, який вже ось 18 років «сам себе обирає на посаду». Цю фразу я неодноразово чув, перебуваючи 14-го липня у Давидківцях, але це вже інша тема.
У неділю вранці, 19 липня, мені повідомили, що сьогодні до війська відправлятимуть сімох жителів Чортківського району, серед яких є Давидківський сільський голова Віктор Семчишин. Коли я зустрівся з паном Віктором на території військкомату, він вже був переодягнений у камуфляжну форму, видану нашими волонтерами, помітно хвилювався, бо дуже плакали дружина з дочкою, але все-таки тримався достойно. «Я прийняв рішення йти до армії добровільно», – почав розмову сільський голова. – Мені 50 років, то хай краще беруть мене, ніж дітей. За Союзу я служив у Забайкаллі, тому мені не привикати до армійських буднів. Правда, здоров’я вже не те, але від молодших не відстану. Мені не страшно, бо я вірю, що український народ переможе у цій війні», -додає. А ще він свідомий того, що воїнів у зоні АТО вкрай необхідно комусь замінити, позаяк вони потребують відпочинку, і на їх скоре повернення з нетерпінням очікують рідні. «Наші хлопці виснажені бойовими діями, та вони залишаються на своїх позиціях. Їм нікуди відступати, бо позаду Україна на загарбання якої чигає агресор. Хто ж як не ми повинен захистити свою незалежну державу?», – резюмує сільський голова, тепер вже військовослужбовець.
У Давидківцях розповідають, що після того як очільник сільської ради добровільно зголосився піти до війська, у селі припиниться подальша мобілізація. Якщо це правда, і якщо відважний війт прикрив собою односельців, то його вчинок дійсно можна трактувати як геройський. Людина справді заслуговує на шану та повагу!
Віктора Семчишина та його шістьох колег 19 липня скерували до одної з навчальних частин, що на Львівщині. Наразі ще ніхто не може дати чіткої відповіді, де вони опиняться після бойової виучки. Ясно одне – всі вони поповнили ряди оборонців України. І хай їх береже Всевишній.
Михайло Опиханий, Золота Пектораль
