Сьогодні намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври Володимир опублікував звернення до вірян в якому попередив про якісь ефемерні провокації проти Лаври.
Митрополит стверджує, що на адресу УПЦ лунають потоки брехні та неправди, начебто для того щоб обманним або силовим способом захоплювати канонічні храми. Зважаючи на такі небезпеки, владика закликав прихожан черпати правдиві новини про життя церкви і Лаври з сайту обителі. Проміж іншого не забув і найсвятіший нагадати пастві про свій патріотизм. «Наша Церква, як сказав Блаженнійший митрополит Онуфрій, великий патріот» – йдеться далі у Зверененні. Ставлячи до читачів запитання про те, що дозволяє йому так стверджувати, настоятель Лаври переконує, що звертання до Господа у молитві і є справжнім патріотизмом. Разом із тим, піднімаючи питання патріотизму, Володимир чомусь не згадує про численні випадки відмови священнослужителів УПЦ МП проводити обряди та таїнства для людей, які мали чи мають відношення до українських захисників Вітчизни. Також він чомусь не згадав у своєму зверненні і про те, що саме пропутінська позиція батюшок зачасту і є істинною причиною переходу цілих релігійних громад до інших православних конфесій.
Ось таке якесь «збочене» розуміння патріотизму у настоятеля Лаври…
Більш того, дивними і не зрозумілими є його слова про провокації, які на думку владики можуть мати місце найближчим часом. Чи то він веде мову про перехід ще кількох громад під іншу церковну юрисдикцію, чи то про чергові викриття гіркої правди про діяльність Московського патріархату залишається не зрозумілим. Чому, якщо йому відомі конкретні факти стосовно підготовки провокацій проти церкви, Володимир не звертається з даного приводу до правоохоронців, а пише відкрите незрозуміле звернення?
З огляду на ці обставини, позиція владики в даній ситуації, по меншій мірі, є дивною.
Очевидним залишається лише те, що батюшки Московського патріархату критично втрачають паству. Їхні ж виправдання щодо своєї антиукраїнської позиції, навіть підкріплені абсурдними аргументами, та намагання сформувати у прихожан образ якогось віртуального провокатора, фактично нагадують останню соломинку, за яку марно намагається ухопитися очевидний аутсайдер.