Як відомо, кримські татари залишаються надійною опорою територіальної цілісності України і всіляко виступають проти проведення незаконного референдуму в Криму, організованого «Гобліном» (кримінальна кличка Аксьонова). Завдяки своїй згуртованості й тому, що вони компактно проживають в окремих (але ключових!) регіонах Криму, татари можуть стати тією важливою силою, яка зірве мертвонароджені плани Путіна. І, не дивлячись на відчайдушні спроби представників Татарстану заручитися підтримкою кримських татар, вони стоять на своєму, керуючись установкою “будь-який договір з Росією не вартий навіть паперу, на якому він написаний”. Крім того, кримсько-татарський народ знає, що за ним стоїть Туреччина.
Щоправда, Росія намагається нейтралізувати Туреччину в боротьбі за Крим, натякаючи на негативні наслідки для Анкари в разі її рішення заступитися за кримських татар. Так, ряд російських видань (http://www.iarex.ru/articles/45900.html ), притягуючи за вуха публікації в турецьких ЗМІ, стверджують, що зараз «на Україні здійснюється як раз те, що готується в Туреччині, де ведеться серйозна підготовка щодо втілення в життя проекту хаосу». Крім того, «Захід одночасно зі здійсненням уведення України під свій контроль починає — вперше за останні 100 років — блокувати незалежні дії Туреччини з метою, як і в Сирії, вивести її ще на одну передову геополітичної боротьби Сходу і Заходу».
Російські пропагандисти також намагаються провести хибні паралелі для Туреччини між подіями в Сирії та в Криму. Зокрема, підкреслюється, що «стосовно України Туреччина повинна уникнути помилки, допущеної в Сирії, передусім, з урахуванням своїх історичних уроків… Але сьогодні українська криза сприймається як продовження сирійського, а Туреччина — транзитною зоною потрясінь».
На підтвердження цього навіть притягуються за вуха слова А.Давутоглу, який нібито вважає, що «Анкара не повинна йти на ризиковані пригоди в Криму, розуміючи до яких наслідків це може призвести».
Також російські експерти вказують, що «вихід з правового простору — як стосовно сирійського врегулювання, так і при оцінці української кризи — створює для Туреччини небезпечний прецедент: у світі можуть з’явитися держави, які з метою реалізації своїх геополітичних амбіцій оголосять про визнання одного з так званих турецьких «паралельних урядів».
Таким чином Росія недвозначно дає зрозуміти Туреччині, що заступившись за кримських татар, вона ризикує отримати проблеми з курдами, які проживають на південному сході країни і дуже часто поводяться дуже агресивно. Навіть набагато агресивніше, ніж «бандерівські неонацисти». У зв’язку з цим коментарем турецьким спецслужбам слід задуматися про можливі зв’язки між курдськими терористами і російською розвідкою.
Також російські експерти, висвітлюючи позицію офіційної Анкари щодо України, навмисно промовчують про заяви вищого керівництва Туреччини, що «необхідно зберегти територіальну цілісність і політичне єднання України і, що Крим є частиною української територіальної та політичної цілісності» (Президент Туреччини А.Гюль, 5 березня http://www.hurriyetdailynews.com/president-gul-warns-against-new-cold-war-over-ukraine-crisis.aspx?pageID=238&nID=63247&NewsCatID=338).
Крім того, 4 березня прем’єр- міністр Туреччини Р. Ердоган під час телефонної розмови (http://www.hurriyetdailynews.com/president-gul-warns-against-new-cold-war-over-ukraine-crisis.aspx?pageID=238&nID=63247&NewsCatID=338) з поки ще президентом Росії Путіним підкреслив, що «українці повинні самостійно знайти вихід з кризи» додавши, що «нестабільність в країні Чорноморського регіону матиме регіональні наслідки».
Правда російські ЗМІ, з причин, відомих тільки Путіну, вважали за краще промовчати про територіальну цілісность України.
Паралельно з цим російська влада намагається залякати керівництво Придністров’я і, можливо, заручитися підтримкою у разі військової інтервенції російських окупантів в Україну з боку Придністров’я.
У зв’язку з цим зважена позиція ПМР щодо ситуації в Україні російськими експертами називається контрпродуктивною. І заявляють, що така позиція «може зіграти з Тирасполем злий жарт. Тим більше що саме мовчазні придністровські “ягнята” можуть стати першою ритуальною жертвою не настільки дипломатичних (як в.о. МЗС Андрій Дещиця) і педантичних «вовків», які готують « швидке рішення » придністровської «проблеми» — руками «нової» України та з урахуванням “прямого інтересу Румунії». У контексті інформації, що з’явилася про перекидання 700 російських спецназівців на територію ПМР, такі заклики з боку Росії змушують замислитися про необхідність посилення прикордонного контролю на кордоні з ПМР і перекидання туди українських військ з метою блокування окупантів у ПМР. Виникає, правда, питання: як російські спецназівці потрапили в ПМР?
Разом з тим, українські та молдавські спецслужби повинні заблокувати російських окупантів в Придністров’ї, а потім при спробі прорватися додому — заарештувати і передати під суд.
“Інформаційний Спротив” ( секція Дельта)
Переклад УІС
