Коли ви їдете на заробітки за кордон, можете самі перетворитися на товар. Адже як мінімум ризикуєте стати трудовим рабом. Утім, може статися й гірше –ви розпрощаєтеся з органами. Такі випадки вже відомі працівникам, пише nter.net.ua
Торгівля людьми — найприбутковіший у світі бізнес після торгівлі наркотиками та зброєю.
Від такого частіше страждають люди у вразливому стані, розповідає заступник начальника підрозділу з боротьби з міжнародними організованими злочинними групами обласного управління боротьби з організованою злочинністю Василь Поштак.
– Наприклад, хтось із родичів серйозно захворів. На це потрібні значні фінанси, – каже він. – Чи є великий борг, чи інша скрута. Випадки бувають різні.
Жителів Тернопілля та всієї України справді часто продають у рабство — сексуальне та трудове. Причому живих людей можуть продати і частинами — вирізати нирки, частину печінки чи кістковий мозок. Не гребують злочинці і мертвими – в одному з українських моргів зрізали рогівку з очей покійників без відома та згоди на це родичів.
Жінки потрапляють у борделі
Із Тернопілля у трудове рабство переважно потрапляють чоловіки. Траплялося, дівчата із західних областей потрапляли у борделі, пригадує правоохоронець.
– У 2009-му ми перекрили канал продажу дівчат в Об’єднані Арабські Емірати, – каже пан Поштак. – Туди до багатих шейхів їздили дівчата. Араби відбирали незайманих дівчат і платили за кожну по 50 тисяч євро. Дівчина отримувала лише 10.
Переважно у сексуальне рабство нині потрапляють дівчата зі Східної України, продовжує пан Поштак. Утім, в Еміратах, у борделі була також дівчина, яка колись виграла титул “Міс Львова”.
– Не скажу в якому році, щоб не розкрити особу дівчини, – додає Василь Поштак. – Також були там віце-міс конкурсу краси Житомира та Чернігова.
Згадав чоловік випадок, коли 17 наших дівчат потрапили у рабство в Індонезії. Там у борделі було близько 400 молодиць із різних країн світу. Бордель охороняла місцева поліція, тож звідти неможливо було втекти. Але тих дівчат додому врешті повернути вдалося.
– Я також брав участь у спецоперації із ліквідації підпільної лабораторії, що діяла в інституту ім. Шалімова. Там медики виконували незаконні операції із трансплантації, навіть продавали органи за кордон, – розповідає Василь Поштак. – Затримали тоді не лише хірургів, а й багато інших лікарів.
Тримали в рабстві півроку
Усе почалося у 90-х ХХ ст., продовжує правоохоронець. Тоді тривала війна на Балканах. Лікарі “на запчастини” розбирали військовополонених і продавали їхні органи. Працювали медики в Еквадорі та Азербайджані. Потім зрозуміли, що можна це робити і в Україні. Кожного тижня вони вилучали нирки. За одну отримували 200 тис. дол. Донор отримував лише тисячу.
– Ці люди мали великі борги або хворих родичів, – каже Василь Поштак. – До слова, у цій справі арештований єдиний в Україні дитячий трансплантолог нирок. Тож тепер в Україні навіть немає кому робити пересадку цих органів.
Нещодавно, додає чоловік, правоохоронці розкрили справу, пов’язану із торгівлею людьми. У ній постраждали близько 20 тернополян. Серед організаторів злочину теж були наші земляки.
– Через Інтернет людям на вигідних умовах пропонували виїхати за кордон, – розповідає правоохоронець. – Насправді їх вивозили у зовсім іншу країну, забирали документи. Тернополяни і жителі інших міст жили там у нелюдських умовах. Вони півроку працювали у 50 градусну спеку, їли бутерброд на день і пили технічну воду.
Частина постраждалих уже повернулася в Україну. За фактом торгівлі людьми міліціонери порушили кримінальну справу. Триває слідство.
