Суд визнав законними укази президента про присвоєння звань Героїв України поетові Василю Стусу і композитору Володимиру Івасюку. Відповідне рішення ухвалив Вищий адміністративний суд України, повідомляє УНІАН.
За словами донецького адвоката Володимира Оленцевича, він отримав з Вищого адмінсуду постанови, якими залишені без змін рішення Донецького апеляційного адміністративного суду, якими раніше було відмовлено в задоволенні позовів Оленцевича щодо указів про присвоєння Стусу (1938-1985 рр.) і Івасюку (1949-1979 рр.) звання “Герой України”.
“Протягом більш ніж двох років це виробництво залишалося без руху. І тільки 9 листопада 2011 Вищий адмінсуд остаточно залишив мій позов по Стусу без задоволення”, – сказав Оленцевич.
Він розповів, що аналогічною опинилася і доля його позову щодо указу про присвоєння звання Героя України Івасюку.
“16 квітня 2009 року я подав позов до Донецького окружного адміністративного суду про визнання незаконним Указу президента України Віктора Ющенка від 1 березня 2009 року “Про присвоєння Івасюку звання Герой України” на тій підставі, що Івасюк на момент нагородження також не був громадянином України. Однак суд у задоволенні мого позову відмовив”, – зазначив Оленцевич.
За його словами, після того, як Донецький апеляційний адмінсуд відхилив його апеляційну скаргу, він подав касаційну скаргу до Вищого адмінсуду, який 8 жовтня 2009 року ухвалив відкрити провадження за цим позовом.
“Точно також, протягом двох років, це виробництво залишалося без руху. І тільки 29 листопада 2011 року Вищий адмінсуд поставив крапку і залишив мій позов без задоволення”, – сказав Оленцевич.
Коментуючи постанови суду, Оленцевич заявив, що вони викликають у нього “певне здивування”.
“Абсолютно аналогічні мої позови по Степану Бандері та Роману Шухевичу були задоволені”, – нагадав адвокат, уточнивши, що позови по Бандері, Шухевичу, Стусу і Івасюку розглядали різні склади суддів.
“Виходить, що Вищий адмінсуд прийняв цілком протилежні рішення з абсолютно аналогічним речам”, – заявив Оленцевич.
У той же час він визнав, що “раз ці рішення остаточні, значить, вони правильні”.