В давні часи, дякуючи панській Польщі і працелюбності наших предків, в Бережанах з’явився рукотворний став. Кажуть, було престижно ходити туди на «шпацер». З тих пір багато що змінювалося: політичні системи, влада, став і його інфраструктура. Ще залишились в пам’яті часи, коли бережанці в спекотні літні дні сім’ями відпочивали на озері, дітлахи вудили рибу і вчилися плавати… Вже й не віриться, що таке колись могло бути, дивлячись на теперішню ситуацію.
Одного дня з’явились «добрі дядьки» на екскаваторах і, маючи «добрі наміри», розділили став: спочатку перегородили Кашталівку, а потім, як розігралась фантазія, вирішили взагалі «добити» роками діюче і безвідмовно функціонуюче природне середовище. Тому річку вирішили відділити від ставу, насипавши довгу дамбу. Це був «подарунок» бережанцям замість об’їзної дороги. Не знаю, як хто, але я його чомусь не оцінив. Став почав занепадати – купатись в ньому вже стало неможливо і всі мовчки та приречено споглядали «необ’єктивну реальність». 
Але часи знову змінились, як нам спочатку здавалось, на краще. З’явились для багатьох «солодкі» слова: приватна власність і оренда. Одного дня ми всі дізнались, що з добрими намірами озеро передали в оренду «доброму дядьку», який, як і теперішня влада, обіцяв покращити його стан вже сьогодні. Невідомо, хто повірив в його обіцянки, а хто ні, але зміни таки відбулись. Спочатку зникли залишки лавок, на яких полюбляли сидіти закохані, а випускники зустрічали схід сонця. Потім з’явились шлагбауми, немов на режимному об’єкті, що деколи приводить до абсурду: заїхавши автомобілем на дамбу, на зворотному шляху з подивом виявляєш, що тебе зачинено і ти змушений деколи годину шукати «жартівника», який ще й заявляє, що не знає, де ключі, і пропонує зачекати орендаря, який обіцяв через годину приїхати, хоча не мають жодного права зачиняти в’їзд на дамбу!
З часом безкарність і вседозволеність дозволила «доброму дядьку» звозити будівельне сміття і висипати його в озеро, будуючи собі в’їзд для транспорту. Та чи має орендар таке право? Чи, може, він отримав пожиттєву оренду? А що взагалі залишиться після такої експлуатації? Невже це нікого не хвилює? Про руйнування містка, через який можна було безперешкодно пройти через сажівки до озера – взагалі сумно згадувати. Цей акт вандалізму був визнаний законним, при тому не якимсь там заангажованим інспектором, а безпосередньо керівництвом райдержадміністрації…
Вершиною цинічності стало будівництво закладу харчування на самому березі озера, що є порушенням всіх норм діючого законодавства! Заяви, на кшталт, що це мала архітектурна форма чи тимчасова споруда, викликають щирий сміх у всіх, хто її бачив. На жаль, у нас закон не для всіх, і ми вже до цього звикаємо, а найгірше те, що, попри всі протести і заяви громадськості, нічого не змінюється. Мабуть, тому, що періодично представники влади «заїздять на рибку», якою щедро їх наділяє «добрий дядько».
Ми всі усвідомлюємо, що на сьогодні в нашого міста, м’яко кажучи, – не період розквіту. Тому приємно, що більшість місцевих приватних підприємців, кожний по можливості, стає меценатом культурних чи спортивних заходів в місті. Мені, на жаль, не зустрічалось прізвище цього «доброго дядька» на жодному із заходів, які проводились у нашому місті. Напевно, цінності в нього дещо інші…
Кажуть, зараз у став не потрапляє свіжа вода з Кашталівки, і воно поповнюється лише стоками з «мікронівських» будинків, тому запах від риби відлякує. Можливо, риба, яку вирощує цей «добрий дядько» в нашому озері, відповідає якимось стандартам якості, але я його продукцію не купую. А ви?..
С.Немержицький, БережІнфо
