Люблю Тернопіль. В ньому є вулиці по яких ходиш часто, кожного дня, і вже навіть не помічаєш, який асфальт чи бруківка постелені, проте є такі, на які тебе чи то доля чи інші обставини заносять, і от починається саме цікаве.
Вулиця Шашкевича, одна із багатьох вулиць, які відносяться до центральної частини міста, але йдучи (голосно сказано – шпортаючись) забуваєш, що ти в місті та ще й його центральній частині, а ще в голову приходить багато дивних думок про недавню війну?, чи то бомбардування (Боже борони). Хоча зовсім поряд, в шаленій близькості, технічне диво тернопільських будівельників, комунальників та звичайно, Сергія Віталійовича тротуар з підігрівом, про який говорить не лише вся Україна, але і мабуть пів Європи, і думає, що Тернопіль, шалено багате, розвинуте місто, центр технологій, але нажаль поки що ні. Ні я зовсім не проти такого варіанту. Я запитувала себе, а для чого було руйнувати гарно вмощену бруківку, якій не так багато років. Думала, що в місті немає тротуарів, які чекають на ремонт, але цей, він не просто чекає, а вимагає, голосно кричить про відновлення, та ще там шалений спуск, який взимку перетворюється на ковзанку.
Ця дорога веде до 24 школи багатьох учнів, працівників в банк, та інші установи. В голові множаться «ЧОМУ»! Чому її не лагодять, чи не помічають? Чому тротуар “ЦУМу” ремонтують за останніх кілька років вдруге, а вулиця Шашкевича не ремонтується ні одного разу? Та чому не втілили задум мера на цій вулиці?
Хтось може сприйняти представлені думки, як єресь, чи бажання підмочити репутацію мера, але це пересічна думка пересічної людини, яка просто мала в руках фотоапарат та яка, ледь перейшла в темну пору доби одну із вулиць центральної частини міста….
Лист в редакцію
