1 грудня Тернопільський обласний краєзнавчий музей опинився в епіцентрі класової ворожнечі. Щоправда, у хід пішла не бруківка з мостової, а стільці, тобто комунальна власність. Якщо ж говорити серйозно, четверо працівників так званого журналу соціальної критики «Спільне» у лекційному залі готувались до презентації. Це приміщення розташоване на першому поверсі зліва, напроти кабінету директора. Раптом до зали вбігла (зі слів потерпілих) група молодиків у медичних масках і, весело привітавшись: «Привіт», почали гамселити розгублених юнаків.
На крики прибігла чергова, але що може зробити жінка? Зрештою, в її функцію не входить розбороняти бійку.
Сам директор ТОКМ Степан Костюк згодом розповів: «Почувши крики і незрозумілий галас, вийшов із кабінету, але тільки й бачив, як одні втікали, а інші стояли з роз’юшеними носами».
Працівники музею викликали міліцію та «швидку». Працівники Тернопільського міського відділку оперативно виїхали на місце події (зрештою, до музею можна добігти за пару хвилин). «Двоє потерпілих звернулися до медиків. Проте їх не госпіталізували. Розпочато кримінальне провадження, передбачене ч. 2 ст. 296 Кримінального Кодексу – хуліганство. Потерпілі впізнали нападників. Правоохоронцям відомі особи двох молодих людей, які можуть бути причетні до злочину. Триває досудове розслідування», – повідомив керівник обласного сектору зв’язків із громадськістю Петро Колісник.
Начальник управління культури Тернопільської ОДА Григорій Шергей зазначив, що чекає на висновки правоохоронних структур. Стосовно оренди приміщення, то управління контролює довготривалу оренду, у даному випадку йшлось про разову акцію.
І саме тут починають виникати питання. Насамперед, чому краєзнавчий музей періодично потрапляє в епіцентр негативних подій: то там проводить недільні зібрання якась релігійна громада, то продають хустки-шуби-куртки. Причому оголошення про це вивішуються поруч із плакатами про виставки та презентації.
Тим часом влітку наше видання писало, як з музейної експозиції зникла авторська лялька. До речі, між народними майстрами через крадіжки творів краєзнавчий зажив недоброї слави. Зникали там і рушники та інші музейні речі.
Тепер щодо журналу. Питається, чого четверо хлопців (киянин, одесити) приїхали у націоналістичний Тернопіль презентували журнал «Спільне», присвячений темам “класової експлуатації і боротьби”, адже видання практично не продається, а розповсюджується через інтернет-мережу?
Однозначно, що бити людину стільцем по голові – дикість, якщо ж до того пирснути їй в очі з газового балончика – взагалі фашизм, але якщо, як стверджували потерпілі, їх попереджали у соцмережах про напад, чи не краще було взагалі утриматись від поїздки?
Разом з тим, тернопільські «тризубівці», яких одразу звинуватили у побитті інших осіб, категорично спростували свою причетність до інциденту і нагадують: тиждень перед тим «минула чергова річниця Голодомору. Організована група українських націоналістів в адекватний спосіб захистила честь мільйонів загиблих від діянь адептів комуняцької доктрини. Завдяки ідейному Чину пропаганда анархо-комунізму зупинена», йдеться у розповсюдженій обласною організацію заяві. Все добре, та подібна «адекватність» не личить християнам та ще й під час посту.
Олена Густенко (“Номер один»)