Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Василя С. та його захисника на вирок Борщівського районного суду від 17 липня 2024 року.
Як встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2019 року неодноразово судимий Василь С., перебуваючи у державній установі “Чортківська установа виконання покарань № 26”, зі свого мобільного телефону зателефонував до Сергія С. та, представившись головою однієї з сільських рад Київської області, повідомив, що у нього в кабінеті знаходилась людина, яка мала намір придбати його земельну ділянку та будинок, що у с. Свобода Київської області. Увівши, таким чином, потерпілого в оману, обвинувачений під приводом оформлення документів, незаконно заволодів коштами Сергія С. у розмірі 4 тис. 500 грн.
Діючи аналогічним чином, 20 жовтня 2019 року обвинувачений незаконно заволодів коштами Валентини С. у розмірі 4 тис. Того разу йшлось про купівлю земельної ділянки та житлового будинку в одному з сіл Дніпропетровської області.
31 травня 2020 року Василь С. перебував у м. Чортків і у нього (разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою) виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном шляхом обману Ірини К. Тож обвинувачений сказав потерпілій про намір придбати частину її житлового будинку в м. Чортків. Надалі, під приводом оформлення документів, заволодів її коштами на загальну суму 39 тис. 873 грн.
Вироком Борщівського районного суду від 17 липня 2024 року 40-річного Василя С. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно). На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Чортківського районного суду від 14 березня 2024 року у виді 1 року 2 місяців обмеження волі, більш суворим за даним вироком, остаточно призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді: штрафу – від 3-ох тисяч до 4-ох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від 1 до 2 років, обмеження волі – до 5 років або позбавлення волі – до 3-ох років.
Не погодившись із призначеним покаранням, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги і просили цей вирок змінити й при призначенні покарання врахувати вирок Бучацького районного суду від 11 червня 2024 року, залишивши визначену ним міру покарання у виді 1 року позбавлення волі.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, а обрані вид і міра покарання відповідали тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
Так, районний суд правильно врахував, що, відповідно до ст. 12 КК України, Василь С. учинив нетяжкий злочин, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся. Разом із тим, обвинувачений неодноразово судимий за аналогічні корисливі злочини. Тому місцевий суд прийшов до вірного висновку, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, та правильно призначив покарання у межах санкції статті обвинувачення, наближеної до мінімальної. При цьому вірно зазначив про відсутність підстав застосувати до нього статті 69, 75 КК України.
Стосовно доводів апелянтів, що 17 липня 2024 року при призначенні покарання Борщівський районний суд не врахував вирок Бучацького районного суду від 11 червня 2024 року, колегія суддів визнала їх такими, що не заслуговували на увагу, оскільки на момент проголошення судового рішення Борщівським районним судом вирок Бучацького районного суду ще не набрав законної сили, а на даний час його оскаржено в апеляційному порядку. Тому підстави для зміни вироку в цій частині також відсутні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого Василя С. та його захисника залишила без задоволення, а вирок Борщівського районного суду від 17 липня 2024 року – без змін, повідомляє Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
