Тисячі лемків з різних регіонів України а також із Америки, Канади, Німеччини, Польщі, Словаччини, Росії, Молдавії та інших держав зібралися на фестиваль “Дзвони Лемківщини”.
“Ми зібралися тут, щоб засвідчити свою любов до нашої батьківщини, щоб засвідчити нашу присутність в Україні та світі, щоб засвідчити, що наша культурна спадщина зайняла достойне місце у загальній українській культурі, – виголосив у своєму привітальному слові Олександр Венгринович, голова Всеукраїнського товариства “Лемківщина”. – Понад 60 років тому по велінню тоталітарних режимів, за національною ознакою, нас депортували із поконвічних українських етнічних земель. Ми залишали Лемківщину зі сльозами на очах, і з болем у серці. Здавалося що більше не буде Лемківщини, що не буде нас. Біла пляма закрила нашу історію. Але 30 років тому патріоти Лемківщини звернулся до лемків світу зберегти свою ідентичність. Ми запалили свою ватру — символ нашого відродження, запалили у наших серця віру і надію у майбутнє. Іскри цієї ватри розлетілися по світі і нині вони палають в Америці, Канаді, Польщі, Словаччині, Сербії, Хорватії, і тут – в регіональних ватрах в Україні. Тут панує дух лемківський, на нашім фестивальнім полі, тут серця наші наповнюються любов’ю до нашої батьківщини, наповнюються радістю, що ми тут зустріли велику родину лемківську. Тут кожен знає , що то є маленька Лемківщина”.
Для гостей фестивалю організували два наметових містечка. Адже багато людей поприїжджали цілими родинами, з друзями та знайомими. “ Я кожного року приїжджаю всі дванадцять років, відколи фестиваль проходить у Монастириську. – каже Людмила Терпак із села Доброводи, Монастириського району. – Цього разу я приїхала з дітьми, внуками, іншими рідними, односельчанами та друзями. Моя мама лемкиня-переселенка із Польщі, а тато – місцевий. У Доброводах, до речі, лемків проживає більше ніж місцевих. І між собою ми спілкуємось винятково лемківською мовою. У нашому районі також є ще одне село, де живуть в основному лемки – Нова Гута”.
Усі присутні мали можливість не тільки послухати лемківських пісень під час концертної програми. У будиночку-музеї можна було оглянути експозицію лемківських рушників, одягу тощо. А ще гостей та учасників пригощали різними лемківськими стравами. Були, зокрема, варянка або борщ підбиваний, бандуряники, киселиця, палюшки, росіл, мастиво, пампуляті пироги, грулі з фирканим молоком та інше.
Ольга ПОПОВА
Фото Kurt (Alexander) Lee
