Василь Чубак один із небагатьох політиків який розпочав свою кампанію на «Південному» мажоритарному окрузі ще далеко до початку виборчих перегонів,а саме минулого року приблизно в цю пору, розпочав із вітань жителів трьох районів з усіма можливими та неможливими святами та реклами, до недавна очолюваного ним, ТРЦ Подоляни. Рекламні статті у львівському “Експресі” також датуються приблизно серпнем минулого року.
Його називали головним технічним кандидатом від влади, а коли Василь Чубак потрапив у страшну аварію під Одесою, пробували списати з передвиборчого марафону.
Нещодавно нам стало відомо з компетентних джерел, що сина Василя Володимировича впіймали з наркотиками, він кілька днів лежав у психо-невродогічній лікарні під цілодобовим конвоєм, але як стверджують джерела батько вирішив проблеми і син вийшов на волю. І сьогодні на одному з інтернет-ресурсів з’явилося звернення політика в якому йдеться (текст подаємо не повністю)
Шановні мої земляки-подоляни!
Активна та принципово проукраїнська позиція мене і моєї команди, глибокі, але зрозумілі для усіх цінності, які ми пропагували, дуже швидко стали приносити добрі плоди. Як наслідок, згідно із результатами соціологічних досліджень багатьох провідних аналітичних агенцій, саме Василь Чубак став беззаперечним лідером виборчих симпатій мешканців півдня Тернопільщини. Таким чином, напередодні офіційного старту виборчої кампанії, було закладено тверду основу для майбутньої перемоги.
І саме в цей момент проти Василя Чубака недруги розпочали просто тотальний наступ. Перший удар вони спробували нанести по моїй діловій репутації. Проте, величезна кількість бруду і брехні, які були викинуті проти мене у друкованих та електронних ЗМІ, ефекту не принесла. Адже реальних і серйозних недоліків у моїй діяльності як підприємця чи громадсько-політичного діяча опоненти не знайшли, адже їх просто немає.
Тоді вони взялись за перевірений «беріївський» спосіб – компрометацію моїх рідних. Мушу визнати – цинізм та святотацтво, з якими вони взялись за цю брудну справу, не залишили мене байдужим. Та чи б хто інший, в моїй ситуації, розцінив це по іншому, якщо погрожують життю і здоров’ю не лише твоєму особисто, а й твоїх дітей. Моя родина на собі відчула все свавілля міліцейської машини – коли невинну людину можна зробити кримінальним злочинцем вміло підкинувши їй невеликий пакетик наркотиків. Так вчинили з моїм сином. І не тому, що він син заможного тернополянина, а тому що одним з конкурентів його батька є впливова людина у генеральських міліцейських погонах.
Пошук правди і справедливості у кабінетах влади та правоохоронних органів результату не дали. Більше того, розмови з окремими їхніми представниками дали підстави зрозуміти, що переслідування і тиск лише розпочинаються, що, можливо, минулорічне ДТП за моєю участю не було таким вже й випадковим… КАМАЗи, як засвідчує українська практика, є ефективним методом боротьби з українськими політиками.
І тим не менше, планомірний наступ на мене та мою родину дали мені, водночас, зрозуміти глибину суспільної кризи, коли простому громадянину держави захистити власні права і свободи залишається лише банальним конституційним правом.
Враховуючи всю складність ситуації, в першу чергу, я хочу заявити, що залишаюсь на твердих позиціях українського патріота і українського підприємця. Я рішуче засуджую ті методи політичної боротьби, які застосовуються проти мене. Вони – взірець підлості та аморальності. Я впевнений, що в підсумку, від них постраждають ті, хто намагається перешкодити моїй політичній кар’єрі, адже не даремно гласить народна мудрість – хто посіє вітер, той пожне бурю.
Разом з тим, за таких умов я змушений зробити все можливе для захисту і безпеки моєї сім’ї. Як християнин, я не можу допустити щоб через мої політичні наміри почали страждати невинні люди, і, першу чергу, мої діти та дружина.
Хочу, також, щиро подякувати усім тим, хто впродовж останніх місяців працював та зустрічався зі мною на полі громадських справ, а це – десятки тисяч мешканців рідного Поділля. Саме ви, шановні мої земляки, допомогли мені усвідомити наскільки важливо відчути дружнє плече у непростий час. За це вам моя глибока повага і вдячність!
