У будинку культури в селі Чернелів-Руський Байковецької громади цими днями кипить робота – під керівництвом директорки закладу Людмили Мити молодь в’яже маскувальні сітки. Людмила Богданівна у цій важливій справі задає тон: не лише організовує необхідні матеріали, а й разом зі дівчатами та хлопцями бере участь у в’язанні цього своєрідного «мережива» для візуального захисту військової техніки на передовій, пише Сільський госопдар.
– На бойових позиціях українських військових знову потрібні маскувальні сітки, про це повідомляє Координаційний штаб підтримки оборони України в Тернополі, про це також кажуть наші військові-односельці, – розповідає Людмила Мита.
Літні вечори довгі й теплі, тож сільські волонтери виконують цю роботу як у приміщенні будинку культури, так і на подвір’ї. «Буває, що в’яжемо до ночі», – каже наша співрозмовниця. – Задіяні учасники художньої самодіяльності, які в мирний час займалися в гуртках та ансамблях, а тепер трудяться для фронту.
У Чернелеві-Руському та сусідніх селах – Соборному, Ступках сприяють війську з початку повномасштабної війни. Мешканці не втомлюються підтримувати захисників, дбають про амуніцію, побутові речі, які необхідні на фронті, печуть печиво, готують вареники, доправляють їжу в госпіталі. Як розповідає Людмила Богданівна, в’язання маскувальних сіток у березні-квітні було організоване за сприяння підприємців Комаринських. Тоді було виготовлено шість великих сіток. Три сітки сплетені тепер, передані в Координаційний штаб підтримки оборони для відправлення військовим і, за інформацією штабу, вже відправлені на передову.
Про активність волонтерки Людмили Мити розповідають і в Координаційному штабі. Координаторка Уляна Антонюк зазначає, що повідомлення про потребу в маскувальних сітках для фронту надійшло від київських волонтерів: оскільки бойові дії на південно-східних рубежах активізувалися, робота на передовій «гаряча», тож потреба в забезпеченні зросла. Координаційний штаб звернувся із проханням до громад долучатися.
На наш клич першою підхопила ініціативу Байковецька громада.
Людмила Мита гуртує довкола себе мешканців, активно допомагає захисникам. Добре знає потреби військових, адже два її троюрідні брати нині захищають Україну.
Це Микола та Юрій Пирожки, завдяки ініціативі яких та, знову ж таки, завдяки активній участі Людмили Мити українські захисники із артилерійської бригади мають синьо-жовті стяги зі знаком бригади та зображенням Воїна-Ангела. Один такий стяг із подячними словами та побажаннями для волонтерів захисники нещодавно передали для Координаційного штабу.
– Цей стяг дуже цінний для нас, бо він – від захисників! Це подарунок із передової для всіх волонтерів і благодійників, які з перших днів масштабного вторгнення росії в Україну допомагають у нашому штабі, – стверджує керівниця Благодійного фонду «Покрова» Любов Вовк.
Стяг артилеристів із зображенням Воїна-Ангела має свою історію. Брати Людмили Мити попросили виготовити для них і побратимів прапори із символікою їхнього підрозділу, щоби можна було дарувати на знак подяки волонтерам, які їм допомагають.
– Брат Микола зробив ескіз і надіслав мені на вайбер, – розповідає Людмила Мита. – У Тернополі дизайнер, до якого ми звернулися, втілив зображення на тканині – отримали чудові стяги. В оплаті за виготовлення перших 20 прапорів посприяли волонтери Ігор Качмарський та Олег Боберський. Військовим стяги так сподобалися, що тепер вони замовили ще 60 таких прапорів і нині триває виготовлення. Фронт і тил – єдині!
Оскільки ці стяги не дозволено демонструвати на бойових рубежах, хлопці носять їх під бронежилетами, «біля серця».
Ганна МАКУХ
