Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 9 грудня 2020 року.
Цим вироком 42-річного Володимира Г. визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) та засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із застосуванням вимог ч.1 ст. 76 КК України.
Не погодившись із рішенням місцевого суду через м’якість прокурор в апеляційній скарзі просив призначити Володимиру Г. 3 роки позбавлення волі з позбавленням права 3 роки керувати транспортними засобами без застосування ст. 75 КК України. Оскільки вважає, що, звільняючи обвинуваченого від основного покарання, місцевий суд не взяв до уваги суспільну небезпеку скоєного злочину – перебування Володимира Г. у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою обставиною, та наслідки ДТП – смерть потерпілого.
Читають також: У Бучачі засуджено батька трьох дітей, який ледь не зарізав студента
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 29 липня 2020 року, пізно ввечері Володимир Г., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, рухався автомобіль ЗАЗ ТF698К вулицею Тарнавського м. Тернопіль зі швидкістю 70 км/год (при дозволеній 50 км/год). Під час керування не був достатньо уважним та належно не стежив за дорожньою обстановкою. Внаслідок чого, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, водій не зменшив швидкість та не зупинився, щоб пропустити пішохода Ш., а збив його. У результаті наїзду потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
Розглянувши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою з наступних підстав.
Так, при призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що Володимир Г. раніше не судимий, після аварії до приїзду “швидкої” надавав потерпілому медичну допомогу. На думку колегії, така посткримінальна поведінка свідчить про щирість каяття обвинуваченого, усвідомлення наслідків вчиненого та готовність добровільно нести відповідальність за скоєне.
Обставиною, що обтяжує покарання водія, місцевий суд визнав скоєння злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння. Також колегія суддів врахувала, що скоєний злочин хоч і є тяжким, але вчиненим із необережності, обвинувачений в суді щиро розкаявся, є учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, звільняючи Володимира Г. від відбування покарання, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги прохання потерпілої не позбавляти його волі, оскільки обвинувачений повністю відшкодував завдану моральну та матеріальну шкоду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін. Довідково: санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає від 3 до 8 років позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-ох років або без такого.
