«Перекис водню, нафта і горіхи на спирті лікують рак?» Така інформація трапляється в інтернеті, а ще частіше її поширюють люди, які борються з важкою недугою. Та чи допомагають ці «народні методи»? Аби з’ясувати, що правда, а що міф – звернулися до онкохірурга, завідувача хіміотерапевтичного відділення Тернопільського обласного онкодиспансеру Дениса Коваленка. Медик у сфері онкології 17 років. Про різноманітні міфи лікування раку чує від своїх пацієнтів щодня. Та найголовніше, знає, як вони впливають на одужання загалом.
Міф 1. Хіміотерапія – неефективна
Не згідний з цим твердженням. Звичайно, не завжди можна повністю вилікувати пацієнта. Бувають випадки, коли основна мета – продовжити життя людини, зменшити болі та страждання. З іншого боку, коли уражена лімфатична система і навіть внутрішні органи, можна добитись стійкого одужання. Так, в моїй практиці є випадки, коли люди звертались до нас вже з четвертою стадією лімфоми. Більшість органів і кісток були уражені, але після повних курсів лікування в них не залишалось жодних ознак патології. Для підтвердження слів розповім історію свого пацієнта, пише Медіатор.
Хлопець звернувся з сильними болями в спині. Раніше він намагався лікуватись самотужки народними методами. Провівши обстеження, виявили лімфому Ходжкіна з ураженням кісток хребта четвертої стадії. Йому призначили шість курсів хіміотерапії. Після довгого лікування всі вогнища хвороби зникли. Звичайно, було нелегко, бо хіміотерапію приймав одну з найважчих. Але у нього було найголовніше – бажання жити. Він дуже відповідально віднісся до лікування, переніс всі побічні реакції, і ми разом досягнули позитивного результату. Нині живе повноцінно і здорово, і навіть надумав одружуватися. А в знахарів уже не вірить.
Міф 2. Хіміотерапію призначають у всіх випадках онкологічних захворювань
Усе залежить від виду хвороби і стадії. Якщо пацієнт звернувся вчасно, лікування обмежується видаленням пухлини чи органу, ураженого нею. Якщо хвороба вже поширюється організмом, застосовуємо хіміотерапію або променеву терапію. Певні види пухлин є більш чутливими до хіміотерапії. Наприклад, гінекологічні онкозахворювання і рак молочної залози дуже чутливі, а рак шлунку мало чутливий.
Міф 3. Без хіміотерапії людина проживе довше
Швидше за все, ні. Доведено, що хіміотерапія якщо не виліковує, то значно продовжує життя. Так склалося і з моєю пацієнткою. У неї діагностували рак товстої кишки четвертої стадії з метастатичним ураженням печінки. Боротися нам довелося важко, ми часто змінювали лікування. Але жінка прожила на шість років довше. Нині лікарня забезпечена безкоштовними хіміопрепаратами та супровідними ліками, що перекриває значну частину витрат пацієнта.
Міф 4. Після хіміотерапії неможливо завагітніти
Аж ніяк ні. Жінка може завагітніти. Але потрібно зважати, що особливий стан і народження дитини одразу після лікування має багато ризиків. Так, хвороба може повернутися, а дитина може народитися з вадами. Тому вагітніти категорично не рекомендують після хіміотерапії.
Все ж, декілька років тому одна з моїх пацієнток завагітніла через рік після хіміотерапії. У неї народилась здорова дитина. Історія зі щасливим кінцем тішить, та наважуватися іншим не раджу. Зазвичай, ми рекомендуємо пацієнтам, які хочуть діток, здати репродуктивний матеріал у спеціальні клініки до початку курсу хіміотерапії. Тоді після лікування батьки зможуть народити здорового малюка. Але, як показує досвід, так роблять меншість.
Міф 5. Народні методи лікують від раку
Я ставлюсь до них негативно. Адже були випадки, коли пацієнти таємно лікувалися народними методами і шкодили собі. Після цього внутрішні органи працювали з порушеннями, клінічні аналізи різко погіршувалися, що призводило до низької ефективності та навіть зупинки основної терапії. Такі ситуації дуже часто трапляються через те, що людина в паніці починає шукати «ліки швидкої дії» і сподівається, що вони їй допоможуть. Часто рідні онкохворої людини також хвилюються. Родині потрібен психолог, – каже Денис Коваленко. Тоді впоратися з усіма страхами і переживаннями буде легше. Важливо зрозуміти, що лише звернення до лікаря спеціалізованого закладу може допомогти подолати хворобу, і ніякий «лікарняний фольклор» не замінить повноцінного лікування. Так, це довгий і складний шлях, але життєво важливий. Його потрібно прийняти і налаштуватися на максимально хороший результат.
