Про це розповідає на сайті Суспільного.
“Мені хотілося зробити якийсь крок вперед і отримати інструмент, який би вирішив проблеми, що існують в теперішніх інструментах, які вироблені з дерева”, – розповів Губ’як.
Чоловік грає на бандурі понад 30 років.Також він досліджує історію інструмента.
За основу він взяв бандуру “Львів’янка” з круглим шемстоком, яку спроектував його наставник – майстер, винахідник і конструктор бандур Василь Герасименко. Завдяки високотехнологічному процесу виробництва та новим композитним матеріалам товщину верхньої та нижньої деки бандури вдалося зменшити до 3 міліметрів.
“Верхня дека разом із лицевою стороною грифа складає єдину цілісну деталь. Так само і нижня дека, точніше весь так званий «коряк» разом із грифом – це теж єдина цілісна деталь. Хто подорожує з бандурою світом, знає як важко іноді буває настроїти інструмент під час зміни клімату чи погоди. Виконавець починає настроювати інструмент, доходить до кінця, а знизу вже знов розстроїлася. Дерево дуже чутливе до зміни температур. Карбон це питання вирішує”, – каже науковець.
У цій бандурі немає жодного шматочка деревини, окрім підструнників.
“У перспективі я планую змінити також матеріал цих підструнників на такі також високотехнологічні”.
Бандуру виготовили польські майстри.
“Ідею вдалося реалізувати завдяки допомозі і наполегливій праці багатьох людей – моїх давніх і нових друзів. Це Марек Молєнда, який допоміг знайти фірму, яка виготовила б інструмент. А також Віктор Рубай, який змонтував механізм і струни цієї бандури”, – розповів Дмитро Губ’як.
Зараз карбонова бандура в одному екземплярі.
