Не кожен холоднокровний рецидивіст наважиться задушити жертву. Зчепивши пальці на горлі, відчути, як б’ється-бореться за життя кровоносна жилка, а жертва пручається, намагається звільнитися, відкинути від себе вбивцю. Із рота виривається хриплий стогін, що нагадує виття дикої тварини, а очі дивляться на тебе і скляніють, поволі прощаючись із життям, пише Номер 1
Та жоден м’яз не здригнувся у 34-річної жительки с. Куропатники Бережанського р-ну. Відбиваючись від убивці, її співмешканець упав на підлогу, потягнувши її за собою. Та вона спокійно довершила свою чорну справу. Переконавшись, що 46-річний коханець мертвий, вмилася, подзвонила товаришу вбитого і нажалілась на вже мертвого, мовляв, знову мене побив. І лише потому викликала поліцію, при цьому повідомила лише про сварку та бійку.
Поки чекала, ще зателефонувала рідній сестрі потерпілого і, гіркого плачучи, почала кричати у трубку, що її брат знову бив її. Вона захищалася і чимось «шмальнула» в нього, він упав і лежить.
Трагедія трапилась 2 роки тому, у середині липня. Проте Бережанський районний суд лише нещодавно завершив розгляд жахливого вбивства. Справа набула резонансну, оскільки підозрювана постійно змінювала покази і навіть під тиском доказів категорично заперечувала свою провину, наполягала, що захищалася, а тому справу слід перекваліфікувати зі 115 статті (умисне вбивство) на 118-у (вбивство внаслідок перевищення меж необхідної оборони). Мовляв, співмешканець постійно її ревнував і бив. От і того рокового вечора він схопив її за горло та почав душити.
«Чому ж у вас синці були на руках, а не на шиї?» – поцікавився судмедексперт. Жінка промовчала.
Ситуація насправді була непроста. Доля рано вкрила їй голову чорною вдовичою хустиною. Залишившись самою з трьома маленькими дітьми, змушена була поїхати працювати у Польщу. Там і познайомилась із Дмитром (умовно так назвемо вбитого). На початках усе в них складалося якнайкраще. Та з часом чоловік став помічати, що його обраниця не тільки йому посміхається і стріляє своїми чарівними оченятами. Звісно, почав ревнувати та вчиняти сварки. Та оскільки обоє не проти були перехилити чарку-другу, під впливом алкоголю конфлікти перетворювались на бійки.
Як і того разу. Три дні жінки не було вдома, її мати з дітьми приходили на подвір’я погодувати птицю та намагались уникати Дмитра. Тим часом чоловік непокоївся, розпитував, де жінка і коли повернеться. На його дзвінки вона не відповідала, аж поки він не подзвонив із телефону знайомого та вмовив коханку повернутися, пообіцявши пальцем не торкатись. Молодиця попросила забрати її від центру зайнятості в Бережанах. Тож Дмитро якнайшвидше вмовив того самого товариша поїхати по зрадливу подругу.
Всю дорогу цивільне подружжя сміялось і жартувало, спокійно попрощалися з водієм. Та як тільки переступили поріг, чоловік налив собі горілки. Не відмовилась «промочити горло» і його благовірна. Після цього й почалася сварка і дика бійка, адже стіни в кухні були забризкані кров’ю. З жахом жінка пригадала, як Дмитро замахнувся на неї і, намагаючись втриматись на ногах, схопився за умивальник, звалив його та впав зверху. Підхопився весь закривавлений та лихий і щосили дав ляпаса по обличчю ще й обізвав. Тут уже вона не стрималась, а мертвою хваткою схопила за шию та задушила.
«Він мене сильно образив», – виправдовуючись, повторювала жінка. І додала, що напередодні трагедії вони збиралися повернутись до Польщі, але Дмитро запив. Прочекавши тиждень, вона вирішила вирушати одна і поїхала до брата в Козівський район. Там домовилась про поїздку і трохи погостювала у родича.
Тим часом на Бережанщині старенька мати виховувала трьох її дітей, доглядала господарку, давала раду городам. Звісно, матері важко дорікнути дочці, тому на суді пенсіонерка була небагатослівною, а все гірко зітхала.
Ще б пак, адже першим страшну картину вбивства побачив старший син засудженої. Хлопчина хотів погратися на комп’ютері та сподівався, що мати з вітчимом уже помирилися і вклалися спати. Зі здивуванням у дворі він побачив матір. Жінка розгублено подивилася на сина і тихо сказала: «Я вбила Дмитра». Дитина кинулась до хати і з порога побачила бризки крові на стінах і мертвого дядька на підлозі. Тут біля двору зупинилося авто поліції, і мати наказала сину йти до бабці. З тих пір діти бачили найріднішу лише через грати.
Вироком Бережанського районного суду жорстоку вбивцю-удову, матір трьох маленьких дітей засуджено до семи з половиною років позбавлення волі. Також «розбишака у спідниці» сплатить 50 тис. грн. моральної шкоди сестрі вбитого.
Олекса Чиж
