Інвестиції у всьому світі сприймаються, як важлива складова економічного та соціального розвитку міст. Більше того, саме завдяки цьому міста здійснюють справжній економічний прорив. Найбільш відомий приклад грузинського Батумі, яке за 2 роки перетворилося з бідного провінційного міста в потужний туристичний центр східної Європи. Тернопіль вивчив практику інших країн і сьогодні став вітчизняним прикладом залучення інвестицій.
Як працює інвестиційний проект?
Інвестиційні угоди є важливим механізмом залучення коштів у розвиток міста. Саме для цього вони проводяться. Сам механізм прозорий. Спочатку вивчаються потреби громади, наприклад у відкритті нового ринку чи торгового комплексу. Або ж у будівництві транспортно-логістичного центру. Тоді проект проходить багатофакторну експертизу, що включає громадські обговорення, екологічну, архітектурну доцільність. На цьому етапі ряд проектів відхиляються. В експертизі найперше враховується соціальна складова. Після цього проект оприлюднюється на сайті міської ради. Під нього шукають інвестора, з яким укладають угоду, де все детально прописано. Якщо з якихось причин інвестор порушує умови угоди, то громада завжди має можливість її розірвати.
Якщо простими словами розкрити механізм укладення інвестугод, то його суть наступна. Громада визначає об’єкти, будівлі, проекти для інвестування і виставляє їх на публічний огляд. Зацікавлений у проекті приватний інвестор вкладає кошти у будівництво об’єктів. Міська рада спрощує умови оренди комунального майна для того, хто виконує замовлення громади.
Кошти, залучені за допомогою інвестиційних угод, – це не лише нове житло, магазини, паркові комплекси. Це і нові школи, дитячі садки, громадські та відпочивальні комплекси, тисячі нових робочих місць для мешканців міста. Адже усі будівлі потребують обслуговування. Крамниці і майстерні потребують нових працівників. Люди отримують житло, роботу, гідні доходи. Міська громада отримує збільшення податкових надходжень від пожвавлення економічного життя. Виграють усі.
Які переваги інвестиційних угод?
- Всі інвестиційні проекти сплачують пайову участь на розвиток інфраструктури міста. Це від трьох до шести відсотків від вартості проекту. Кожна інвестугода – це надходження у міській бюджет.
- Земля – не продається, вона лишається у власності громади. З моменту укладення інвестиційних договорів, земельні ділянки, на яких проводилось будівництво чи інші роботи, продовжують належати на праві власності Тернопільській міській раді, правокористувачами є комунальні підприємства. Жодних дій щодо зміни власника чи землекористувача сторонами з моменту укладення інвестиційних договорів не вчиняється.
- Користувач регулярно платить оренду. Земля під об’єктом не продається, а здається в оренду. За статистикою за два-три роки сума орендної плати перевищує суму, яку можна було б отримати від звичайного продажу об’єкту. Минуть роки та десятиліття, але завдяки інвестиційним проектам – земля лишається власністю громади Тернополя і буде приносити регулярні доходи від оренди. Інвестугоди – це механізм збереження землі міста у власності громади. Це найважливіша перевага. Інвестугоди унеможливлюють механізм незаконної торгівлі міською землею.
- Інвестор не може робити на орендованій землі що йому заманеться. Коли інвестор порушує умови інвестугоди, міська влада розірве договір. Наприклад, інвестор відмовляється створити паркову зону або зробити дорогу. Міська рада має право розірвати договорів в односторонньому порядку. Раніше, коли земля продавалася – власники були не контрольовані. Були випадки, коли обіцяли одне, а робили інше.
Інвестиційний приклад Батумі
Інвестугоди це дуже поширена практика співпраці бізнесу, самоврядування і громади. Особливого поширення вона набула у Грузії, коли на початку 2000-х до влади прийшла команда Міхеїла Саакашвілі. Країна була вщент зруйнована корупцією, постійним станом війни. Але вже за якихось 2-3 роки, наприклад Батумі, місто-побратим Тернополя, перетворилось у фершенебельний курорт. Тепер тут представлені готельні мережі світового класу «Кемпінський», «Редісон», «Хілтон». Будуються готелі-апартаменти. У місцевому муніципалітеті кажуть, що добре розуміють – розвиток міста і будівництво сучасних комплексів створює тисячі робочих місць. Адже згідно інвестиційним угодам, які укладав Батумі, увесь персонал починаючи від двірника і закінчуючи менеджерами та екскурсоводами набирається з місцевих мешканців. До речі, саме тут оздоровлювалися нещодавно українські воїни, які повернулися з війни.
Грузія пішла навіть далі. Тут через механізм інвестиційних угод збудували сучасні лікарні, школи, будинки культури та інші об’єкти. Приватний інвестор погоджувався вкладати свої кошти навіть у ці здавалося б «неприбуткові об’єкти», бо він потім заробляє на їх обслуговуванні. Подібним чином активно оновлювали житловий фонд у Польщі та Східній Німеччині в середині 1990-х. Адже ці типові країни радянського блоку мало різнилися від сірості СРСР.
Тернопільський досвід
За інвестугодами у Тернополі з’явилися нові торгівельні центри, криті сучасні ринки, спортивні об’єкти, офісні центри та… навіть церкви. Для прикладу Студентський Храм Пресвятої Покрови Богородиці, один з трьох дерев’яних храмів Тернополя, збудований у рамках інвестиційної угоди.
Ще один приклад реалізації інвестиційного проекту – відкриття тенісних кортів у гідропарку «Топільче». Чотири тенісні корти під відкритим небом «Central Park». Один з цих кортів є безкоштовним для усіх, хто бажає спробувати власні сили в даному виді спорту. Нові корти у парку Топільче – це не лише спортивний, а й масштабний інфраструктурний та екологічний проект. У межах тенісних кортів на території парку застелили 2425 кв.м газону, висадили верби, кипариси, берези і катальпи. Всього, більш як 80 дерев.
Таким чином, інвестиційні угоди – це унікальний механізм розвивати місто, залучати інвестиції та створювати нові робочі місця, і при цьому залишати землю у власності територіальної громади. Керуючись такою стратегією Тернопіль не лише повторює успіх грузинського Батумі, а й дає приклад для інших українських міст.
Борис Мельник
