Опитані «Головкомом» експерти називають різні суми, необхідні для вкладення в перемогу на окрузі – від сотень тисяч до декількох мільйонів доларів.
«У кандидата є нематеріальні активи і цінності – це його адміністративні, організаційні можливості: залучення на свою сторону влади, збудовані команди підлеглих у свою підтримку, – міркує політтехнолог Андрій Золотарьов. – Якщо кандидат невідомий, але в нього в загашнику є 2-3 мільйони, він має стовідсоткову підтримку губернатора і йому скрізь дають зелене світло, то легко можна стати депутатом, вклавшись в ці гроші. Причому більша частина коштів піде не на саму кампанію, тому що організація концертного туру по районах легко вкладається в 250-300 тисяч доларів, звичайно, якщо команда не краде і не займається приписками. Зате дуже дорого став коштувати адмінресурс – зараз це не просто занос валізки в кабінет губернатора, але й участь в різних соціальних, благодійних та інших проектах влади. Коли від тебе просять скинутися «на круг».
За словами експерта, один із трендів нинішнього політсезону – агітація за рахунок самихвиборців. «Ті ж соціальні ініціативи Президента будуть оплачені простими українцями, що ми бачимо по нинішній ситуації на митниці. Цим шляхом йдуть і регіонали меншого калібру. Наприклад, в Дніпропетровську є такий пан Іван Ступак (аступник губернатора Дніпропетровської області), який організував службу комунальної швидкої допомоги і на її тлі активно піариться. Але як ви здогадуєтеся, вона існує за рахунок плати мешканців будинків за житлово-комунальне обслуговування. І все більше грошей з передвиборчого бюджету закладається на соціальну корупцію, то є на підкуп виборців – пайки, аптечки, концертні програми», – сказав Золотарьов.
Він вважає, що на сільських округах працювати простіше і дешевше, тому що люди там доведені до такого стану, коли і малому раді: «У місті протестні настрої більш осмислені, і там на банці тушонки і кілограмі гречки виїхати набагато складніше. Мабуть, найбільш протестна категорія – жителі «одноповерхової Україна», тобто райцентрів, депресивних міст. Там, можливо, регіонали будуть дистанціюватися від партії влади, шляхом балотування як незалежні кандидати і маскуватися під опозицію».
Технологію прихованого підкупу багато кандидатів замінять прямим стимулюванням – гроші в обмін на галочку. За спостереженнями глави Комітету виборців України Олександра Черненка, на ще докризових виборах в Києві ціна голосу доходила до 200 гривень. При цьому аж ніяк не факт, що саме така сума була списана з бюджету кандидата. «Він може виділити і $ 100, але до виборця стільки просто не дійде – розберуть по дорозі, – сміється Черненко. – От і рахуйте: якщо для перемоги треба 30-40 тисяч голосів, то при первісній ставці в $ 100 – це 3-4 мільйони доларів ».
Глава КВУ зазначає, що криза зробила кандидатів більш скупими тепер вони більш дбайливо відносяться до своїх коштів.
