Стихійна торгівля. Добро чи зло? Одні купують, інші продають. Одні нарікають, інші захищають. Чому жителі області масово продають свою продукцію на землі, а не йдуть на криті та облаштовані ринки, чи в безпеці споживачі їхніх товарів, перевірили журналісти “RIA плюс”.
Разом із працівниками муніципальної інспекції міської ради, поліції та управління Держпродспоживслужби вирушаємо на Центральний ринок.
За визначенням, стихійна торгівля – це торгівля фізичними особами без відповідних дозвільних документів про якість та безпеку товарів, що реалізуються ними у невстановлених місцях (на вулицях, у дворах, на тротуарах, у скверах, парках, під’їздах) з рук, із землі, без відповідного дозволу на розміщення об’єкта торгівлі. У жодній європейській країні не побачимо вуличних продавців крамом на тротуарах чи в інших не облаштованих для цього місцях. Проте на вулицях та площах нашого міста таке зустрічається часто.
Попри те, що придбані з рук продукти харчування часто не відповідають санітарним нормам, люди ігнорують застереження фахівців, вважаючи, що такі продукти дешевші і свіжіші, від господаря, а не від перекупників, та й заощаджується час на відвідини ринку чи супермаркету.
На проїжджій частині біля ринку успішно функціонують торгові точки для продажу фруктів та овочів. Підходимо до одного з них. Продавчиня, побачивши поліцію, швиденько втікає. ЇЇ сусідка напроти, яка пару хвилин тому розкладала капусту, каже, що прийшла в гості до знайомої, і взагалі тут ні до чого.
Підходимо до продавця сушеної риби, який торгує прямо на тротуарі. Чоловік погоджується надати документи, показує декларацію виробника та накладну на товар. Рибу, як виявляється, він везе із Харківської області. Та ще й Новою поштою. Чи не боїться отримати кота в мішку? А якщо вона зіпсується по дорозі?
– Це ж не оселедець, – зауважує продавець. – Деяку можна навіть два роки зберігати. Умови зберігання на прилавку, м’яко кажучи, суперечать усім санітарним вимогам. По рибі лазять мухи, а від дороги летить пил. Чи не можна якось вберегти товар від забруднення? Чоловік показує на поліетилен, яким прикриває товар. Рибу, до речі, подає руками. При цьому має цілий запас одноразових рукавичок. Пообіцяв, що надалі буде їх використовувати.
Дорогою натрапляємо на пані, яка тримає відерко сметани на землі. Там і черпак, і баночка є. Але жінка емоційно розповідає, що вона для себе.
– Пустіть мене, зараз тиску від вас дістану, – схвильовано вигукує до правоохоронців, які попередили її про заборону продавати продукцію у невідведених для того місцях та без попередньої перевірки експертів. За кілька секунд вона щезає з місця. Натомість люди, які це все спостерігають, також накинулися на поліцію, мовляв жінка із села, важко працює, нема чого чіплятися. – Я сама купую таку продукцію, і ще ні разу не отруїлася. А в магазині брала, і мені було недобре, – коментує журналістці незнайомка.
Цікаво, що через хвилин 15 ця продавчиня сметани повернулася на своє місце і знову продавала сметану – ми зафіксували це на відео.
Правоохоронці склали адмінпротокол на пенсіонерку, яка продавала абрикоси. Пані Степанія вантажила ящики із фруктами та обурювалася.
– Попробуйте вижити на одну пенсію! – каже вона.
Тим часом працівники муніципальної інспекції зауважили, що пані вже не раз попереджали про те, що всього лиш достатньо перейти на територію Центрального ринку, а не загороджувати тротуари та проїжджу частину.
Із молочкою ситуація складніше. Продавці дають кожному покупцеві скуштувати продукцію.
– Беріть корок, я наллю туди молочка, скуштуйте, воно свіже, – пропонує одна пані.
А потім той корок дають іншому, якщо перший не схоче купувати.
Інша пані дає домашній сир, відколупує – пробуйте. Найголовніше – свій товар вони тримають біля дороги, де купа машин. Та ще й у спеку, без холодильника.
З іншого боку, що спонукає цих людей порушувати закон? Життя. Молодь не має роботи в селах, а старші люди не можуть вижити на пенсію.
– Я пенсіонерка, 43-го року народження, – розповідає пані Дарина. – Моя пенсія – 1510 грн. Вижити на неї складно. Маємо корову. Син зробить сметани, а я двічі на тиждень везу продавати. У нас усе чистенько, акуратно. Продам, зароблю якусь копійчину, йду на маршрутку. Вертаюся додому – дорога довга.
Хоч пані Дарина і продавала товар на тротуарі, вона ще зранку занесла свою продукцію на експертизу. Показала нам талончик, де є штамп ветеринарної служби.
За словами пані Дарини, місце на критому ринку багато не вартує – 15 грн. Але є інший бік медалі. Добросовісні продавці йдуть на ринок, але до них люди не доходять, бо “стихійники” навмисне стоять на дорозі, аби продати свій товар.
– Якби так щодня контролювали, аби ніхто не стояв на дорозі, ми продавали би на ринку, і ніяких проблем, – каже жінка.
Ринок, як ми побачили, – насправді територія різних продавців. Одні кричать, хамлять і тикають тушку курки під ніс, щоб нюхали, а інші вдягають рукавички навіть, коли беруть баночку для того, щоб налити сметану.
Коментар експерта. Володимир Сосновий, інспектор відділу контролю за правопорушеннями управління муніципальної інспекції міської ради:
– Фактично щодня ми долучаємося до виявлення таких правопорушень. Спочатку ми робимо усне попередження, якщо люди не реагують, ми оформлюємо адмінпротоколи. Згодом їх скеровують на розгляд адміністративної комісії. Вона приймає рішення про притягнення до адмінвідповідальності. Це може бути попередження, або ж штраф. За ст. 152 КУпАП – за порушення Правил благоустрою м. Тернополя, здебільшого за захаращення тротуарів, території зелених насаджень при здійсненні несанкціонованої торгівлі – визначена відповідальність: штраф від 510 до 1700 грн.
