У Бучацькій єпархії перебувають мощі одного з найвідоміших святих минулого століття Шарбеля, чудотворця з Лівану. До них приступило багато людей, котрі молились до святителя у різних намірах, а охочі могли придбати і святе миро. Декан Товстенського деканату о. Ігор Леськів розповів, що мощі вже побували у Заліщиках, а зараз перебувають у с. Лисівці (Товстенський деканат). Біля них священик служить відповідний акафіст та мирує вірян святим миром.
Святиня у нашій єпархії «мандрує» не вперше. Минулого року вона побувала у деканаті м. Чорткова, а також у Заліщицькому та Товстенському деканатах.
Заплановано, що з 25 по 29 березня мощі перебуватимуть у Чорткові, в храмі св. Михаїла і всіх сил безплотних (мікрорайон «Синякова»). Парох церкви о. Володимир Логуш щиросердечно запрошує на молитву та поклоніння мощам усіх вірян.
Св. Шарбеля вважають чи не найбільшим католицьким святителем Близького Сходу. За його посередництвом відбулося чимало зцілень та чудес, які стаються і нині. За чудодійний вплив Шарбель був зарахований Папою Римським Павлом VI 9 жовтня 1977 р. до лику святих. Загалом, відомо більше 20 тисяч неймовірних фактів дії св. Шарбеля, які зафіксовані у країнах Близького Сходу, Європи, Америки та Африки.
Доведено, що зцілювати від різних недуг можуть навіть зображення чудотворця, від яких йде позитивне електромагнітне випромінювання, таке, яке мають лікувальні прилади. Тому образок святителя чи його світлину можна притуляти до болючого місця і з вірою просити у святого допомоги, передає прес-служба Бучацької єпархії.
Довідка
У звичайному, світському житті св. Шарбель називався Юзеф Махлуф, а своє монаше ім’я він обрав не випадково. Воно належало також антіохійському мученику з ІІ ст. і означає «цар» і «Бог».
Народився Юзеф Махлуф у 1828 р. в с. Бекаа-Кафра (Ліван) у селянській родині, де шанував християнський дух. Тому хлопчик зростав у релігійних чеснотах, брав участь у житті Церкви, а в гірській ущелині зробив власний скит для молитов. У цьому місці він пильно прислухався до Божого поклику залишити все й піти за Христом.
Невдовзі юнак покинув отчий дім і вирушив на пошуки монастиря Мейфукської Богоматері. Подальше життя Юзефа проходило у стінах суворих Мейфукського та Аннайського монастирів. Там він пізнав богословські науки; дотримувався строгого посту, багато молився і працював, тобто гартував свій дух і силу волі аскетичним способом, але ніколи не нарікав на життєві труднощі. У 1853 р. Шарбель склав довічну обітницю, а 1859 р. був уведений у священичий сан. Згодом ієромонах вирішує усамітнитись і провадити пустельне життя, яке було повне спокус, невигод, терпіння, однак принесло безцінні плоди в духовному зростанні. Вражаючі, проте реальні факти: Шарбель міг кілька годин молитись на колінах, під час молитов входив у глибокий медитативний стан, завжди носив старий одяг, стоптане взуття, на його тілі була волосяниця з ланцюгом, а спав він на камінні й не споживав м’яса.
Якось під час Богослужіння Шарбель відчув, що його здоров’я серйозно підупадає. Виявилось, що у нього складна форма паралічу. Хвороба і стала причиною смерті монаха, а відійшов він у вічність 1898 р.
Через 50 років вирішили відкрити гріб, де був похований чернець. Виявилось, що його тіло – нетлінне. Крім того, весь цей час з нього текла цілюща незвичайна рідина, що заповнила місце поховання. Відтоді чудодійність св. Шарбеля стала відома на весь світ.
