Найвищий титул серед рукоборців світу виграв кременчанин Андрій Пушкар. На змаганнях, які нещодавно відбулися у Лас-Вегасі він став володарем пояса абсолютного чемпіона світу серед професіоналів у надважкій вазі. Особливість цих змагань в тому, що спортсмени борються не з декількома супротивниками, як на чемпіонаті Європи чи світу, а з одним. Перемогу Андрій Пушкар виборов у 27-річного армреслера з Казахстану Дмитра Трубіна.
«Історія з Дмитром Трубіним у нас розпочалася на Кубку світу серед професіоналів у 2015 році, – розповів Андрій Пушкар. – Це надзвичайно сильний, талановитий, перспективний 27-річний атлет. Тоді він дав мені гідний супротив: у запеклих сутичках ми біля 10 хвилин з ним боролися, ні я його не міг побороти, ні він мене, але все-таки технічно я здобув перемогу. Але було багато питань, і щоб вирішити їх було вирішено провести додатково армфайт- шестираундовий поєдинок. Я зробив висновки після Кубку світу, змінив тренувальний процес, зробив акцент на кисті, на натяжці, реалізував все, що запланував. Цього разу Діма теж був у дуже хорошій формі, але я здобув перемогу.».
До змагань професіоналів наш земляк готувався півроку. Спільно з тренером розробив іншу методику тренувань, зробивши акцент не на силі, а на витривалості. Саме це і допомогло отримати пояс абсолютного чемпіона світу.
«14 разів я був чемпіоном світу, 16 – чемпіоном Європи, 7 – вигравав Кубок світу серед професіоналів – це на даний момент найпрестижніший турнір в світі, – говорить Андрій Пушкар. – Неодноразово боровся за звання абсолютного чемпіона світ серед професіоналів у надважкій вазі починаючи з 2004 року. Система армфайт трохи відрізняється від чемпіонатів Європи та світу, оскільки ти маєш тільки одного суперника і борешся з ним шість поєдинків, в боксі 12 раундів, а в армреслінгу – шість. Це набагато складніше, оскільки крім сили треба мати витривалість, встигати відновлюватися між поєдинками, адже перерва між ними тільки 2 хвилини. Ти можеш бути надзвичайно сильним, але якщо тобі не вистачає витривалості, то один-два раунди і далі суперник тебе «додавить». Довелося міняти методику тренувань, оскільки раніше я був більш силовий атлет тому що виступав на чемпіонатах Європи і світу, а система приватний армфайт потребувала більшої витривалості. Ми з тренером розробили нову методику, почали працювати і все реалізували, зробили так, як має бути.».
Багато років поспіль здобувати перемоги Андрію допомагають щоденні тренування та ціль, яку поставив перед собою. А найближчі плани – перемогти декілька сильних рукоборців.
«Тренуюся кожен ранок, – зазначає абсолютний чемпіон. – У мене є власний будинок і на першому поверсі у ньому – спортзал. Щодня зранку там тренуюся приблизно по півгодини, у Тернополі також маю свій фітнес-клуб, де три рази в тиждень тренуюся більш відповідально – по 2,5-3 години. Також в Кременці прекрасна природа, я виїжджаю в ліс, бігаю, купаюсь. Щоб стати чемпіоном необхідно поставити собі ціль і кожен день, крок за кроком, не зупиняючись, щось робити для її досягнення. Звичайно, що буває тяжко, надзвичайно тяжко, але коли в людини є ціль, життєвий стержень, тоді, щоб тебе не відволікало ти все одно пам’ятаєш про цю ціль і будеш йти до неї. Маю пару боржників в армфайтах . У 2012 році програв американцю Майклу Тоду він зараз у дуже хорошій формі і треба взяти реванш. Також в армспорт повернувся надзвичайно сильний атлет Денис Ципленков, людина, яка має найсильніший біцепс в світі, яка піднімає штангу вагою 170 кілограмів на біцепс – це офіційний рекорд світу. Думаю, невдовзі ми з ним зустрінемось.».
